Вулиця Приречена: як живуть і воюють за цінності люди у будинках, що будуть знесені під нові ЖК

У Києві є ще декілька затишних місць, де живуть люди, не розбещені перевагами цивілізації. Саме там найвідчутнішою є різниця між урбан-Києвом зі звичними йому зарядними станціями для електромобілів, склобетонними фасадами та підпискою на Netflix, і давнім душевним містом, де взимку каталися на ковзанах мерзлою кригою озер, а влітку сусіди витягали надвір довжелезні столи й під вишнею співали пісень. Нажаль, цей, другий, Київ приречений - хоч і намагається з усіх сил зберегти свої звички та ідентичність.

"А чого ти тут блукаєш? Шо вишукуєш?" - підозріло питає через перекошений паркан старий дідо у справжніх, ніби з радянських листівок, валянках у блискучих калошах та шапці-ушанці, хвацько зсунутій набік. Одне око примружене, що видає одразу дві емоції: жартівливість від нудьги та презирство. Відповідь діда не задовольняє, і він прискіпливо оглядає мене буквально з голови до п'ят - треноване око швидко помічає потрібні деталі.

"Та не переймайся, хлопче. Бачу, що ти не з отих, не чорний ріелтор від застройщіков. Вони в таких лахах, як у тебе, сюди не підуть - там інший стайл", - козирнувши слівцями, киває - мовляв, підходь ближче.

Іванові Івановичу за сімдесят, живе тут з дитинства. Ім'я одразу ж просить змінити: хтозна, каже, хто буде читати твої інтернети, а мені тут ще жити. Жалюгідний будиночок, скоцюрблений на сторону, дах критий шифером з неповторним візерунком від моху на піддашку та господарським причиндаллям на подвір'ї дає зрозуміти: житиме він, як звик, і нових порядків не прийме.

"До нас часто ходили оті (киває на "свічки" житлових комплексів, що нависають вдалечині), питали - скільки грошей треба, щоб ми звідси з'їхали. Потім почали їздити юристи, казали, що ми тут ненадовго, бо вулиці відселятимуть. А як мене звідси виселити? Я тут з дитинства, отам, бач, залишки від озера - то я катався на ковзанах як зима була, а влітку приїздила автовозка, ходили купляти морозиво", - ностальгічно згадує Іван Іванович.

Власне, Києвом ця місцевість стала відносно недавно, після Другої світової села Позняки та Осокорки передали місту. Частинки цих сіл досі лишаються серед міської забудови: вулиці Їжкарська та Трускавецька малюють неповторний лабіринт старої географії. Іван Іванович каже - його будинок звели ще до війни, тоді хотіли розвалити, щоб робити типову забудову, але зась.

Єдина дорога до цього лабіринту - від ЖК "Севен". Фактично, нормальне покриття закінчується одразу з цивілізацією, при заїзді до "сільської" частини Осокорків вона перетворюється на місиво з бетонної крихти та ям. Десь разом з асфальтом скінчився і нормальний зв'язок: Інтернету немає взагалі, хоча б подзвонити можна, хоч якість погана. Базові станції тут не ставлять - навіщо, якщо будинків тут до п'ятдесяти, і з них лише дюжина більш-менш пристойних (а інші - як в Івана Івановича: історична спадщина).

Всюди сліди старовини. Ось у дворі давня колонка, які ставили ще напочатку ХХ століття (з виду, давно не працює, хоча - хтозна). Ось - мокне під свіжовипалим снігом білизна, тримається на защіпках. У сутінках розпізнаємо старе корито-"балію" у дворі, а на вулиці, біля чийогось паркану, бачимо, як притомився "ЗіЛ" на номерах, виданих ще у 90-ті роки.

"По-справжньому лячно було за часів Януковича - тоді в нас активно відбирали територію, на кожного тиснули, був бєспрєдєл. А як стався Євромайдан, ситуація наче стабілізувалася: більше наші права ніхто вже не порушував, і хто з сусідів хотів продати будинок і землю - той продавав", - розповідає Людмила, місцева мешканка, що повертається додому.

Каже: місцеві поступово роз'їжджаються, від тих родин, що жили тут з самого початку, лишилося хіба 20. Головна проблема - ЖК, які нависають з трьох боків над старими вуличками. "Зарічний", "Севен" та "Рівер Стоун" дійсно майорять над будівлями німим нагадуванням про безперечну владу й могутність забудовників у Києві.

"Десь рік тому приїздили журналісти, були й представники від забудовників. Нам обіцяли, що зроблять тут неймовірну інфраструктуру. Не знаю, що вони там планували - но побудували лише типовий дитячий майданчик, а ще поряд поклали дорогу - але її зразу запаркували мешканці найближчих ЖК, і далі будівництво не пішло", - веде далі Людмила.

Нагору вибираємося через східці вже затемно. Вузький 8-метровий хідник веде нагору, до сусідньої цивілізації, і після тьмяних вуличних ламп (здається, з тих-таки шістдесятих) яскраве галогенне світло ріже око. І лише коли кидаємо погляд донизу, помічаємо: щойно дерлися не "на гору", а вибиралися з ями. Яку забудовники методично засипатимуть пісщаною породою, готуючи "подушку" для будівництва чергового ЖК.

Наші репортажи: легендарна "Бухара" і екопарк на Осокорках, де намивають пісок

Нагадаємо, що днями Інформатор зробив репортаж з території "Екопарку "Осокорки", який вигорів на початку березня. Тема дражлива - і не лише через знищення природоохоронного фонду. На заповідних територіях, і, головне, поряд з ними ми знайшли гори сміття, у тому числі, будівельного, а також сліди незаконного намиву піску.

Також ми розповідали, що трапилося з легендарним київським рибальським ринком "Бухара", що знаходиться на Дніпровській набережній біля ст.м. "Дніпро". Нині "Бухара" переживає не найкращі часи. Причин тому багато: і байдужість міського чиновництва, і розвиток маркетплейсів, що витісняють "живу" торгівлю на узбіччя. Втім, ринок живе - а як саме, і що шукають тут справжні київські рибалки, побачив кореспондент Інформатора.

Інформатор та Україна на часі: що подивитися на YouTube

Також слідкувати за матеріалами у відеоформаті ви можете на наших ютуб-каналах "Україна на часі", а також "Україна на часі Shorts". Там оперативно зʼявляються новини - від подій на фронті, політики та економіки до спорту, шоубізу та світської хроніки. Також ви можете дізнатися коментарі провідних експертів чи переглянути щоденні, щотижневі та навіть щомісячні підбірки головних новин.

Україну спіткали серйозні виклики з боку Росії, яка використовує шантаж та загрози, щоб змусити її зробити компроміси. Принципова позиція України стоїть на заваді російському наративу про перемовини без умов. Ми обговоримо цю напружену ситуацію з відомим політичним блогером Ігорем Добжанським, щоб дізнатися його погляд на цю проблему.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.