Київський професор віднайшов опубліковані Оксаною Забужко в юності вірші, де вона зізнавалася в симпатіях до радянського режиму, і писала про партквитки та секретаря райкому на столичній Оболоні
Схоже, у Київраді не надто уважно ставляться до дослідження біографій і творчості кандидатів на звання Почесних киян. Так, Оксану Забужко, якій напередодні депутати присвоїли почесний статус, зловили на творенні улесливих віршів на початку поетичної кар'єри ще у 80-ті. Виявилося, що українська письменниця, поетеса та активістка не гребувала й "політично свідомою" творчістю на догоду тодішньому режиму.
Примірник книжки з віршами Забужко "Вступ до комсомолу", "Бродвей" та ін. віднайшов у бібліотеці професор Київського університету ім. Бориса Грінченка Микола Васьків. Загалом йдеться про чотири вірші, присвячені прославленню радянської дійсності. В першому, у властивому Оксані Забужко стилі, образно й талановито, пишеться про буремну радянську молодь.
"Чорний хлопчик в штанцях на виріст
Гнівно зводить цупкий кулачок...
Комсомольська моя зрілість,
Мій палючо-червоний квиток!"
Ще один вірш, без назви, присвячений секретарю районного комісаріату партії - тема, вочевидь, близька авторці, бо дуже вже глибоко відчувається тривога головного героя про життя Мінського масиву Києва. Забужко, до речі, колишня членкиня КПРС поетично зве його "Тим, хто вартує час", гіперболізує роль секретаря, до якого "заходять Чужі Тривоги", питаючи, "закуримо, секретар?"
"Якщо уважно прочитаєте другу поезію, то побачите і про вікна райкому. Членом партії (зрозуміло якої) вона стала до 1985 року, коли ще ноги об неї не витирали. Якби витирали, думаю, її б там не було", - зазначає Михайло Васьків у коментарях.
Цікаво, що деякі коментатори під дописом професора розмірковують про публікацію таких віршів, як наслідок радянської дійсності: без строк, просякнутих громадянським пафосом, поетичні збірки просто не пускали до друку. Втім, йдеться вже про останні роки Радянського Союзу, коли тиск на митців ослаб, а ідеологічні лещата, особливо у Києві, були "розпущені": друкарні брали замовлення навіть на заборонених раніше західних авторів.
Показова деталь: Оксана Забужко сьогодні є однією з найбільш політично вмонтованих в українську сучасність мисткинь. Учасниця Революції Гідності стала лауреаткою кількох народних та іноземних премій, стипендіаткою Фулбрайта, викладачкою українських студій у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах тощо. А 19 вересня, якраз на день народження поетеси (відсвяткувала 64-річчя) Київрада "подарувала" їй, та ще 14 персонам, звання Почесних киян.
Подання робив особисто Віталій Кличко ще навесні. Тоді це виглядало, як спроба "закріпити успіх" - аналогічний статус для поетеси Ліни Костенко та екс-головкома ЗСУ Валерія Залужного сколихнув громадськість, і, ймовірно, міський голова вирішив повторити цей ефект з Оксаною Забужко та Олександром Сирським, та вніс обидвох у якості пропозицій наприкінці травня.
Втім, тепер Кличко потрапив у незручне становище. З однієї сторони, письменниця та поетеса є знаним діячем культури (а хто й що робив у радянські часи, не так важливо: "Що було у Вегасі, залишається у Вегасі"). З іншої, після початку публічного скандалу поетеса ризикує потрапити під кампанію "кенселінгу" - надто вже просякнуті єлеєм до радянської влади її вірші. Через неї, ситуація може вплинути й особисто на міського голову - тим більше, що, бажаючи потрафити мисткині, Київ і його голова влаштували "збіг" з голосуванням за надання звання на день народження останньої.
Нагадаємо, Інформатор писав про те, що 19 вересня 2024-го Київська міськрада присвоїла звання "Почесних громадян Києва", частина з яких була подана міським головою ще наприкінці травня. Загалом йдеться про 15 киян, серед них - письменниця Оксана Забужко, що набула популярності ще з 90-х років завдяки проведеним "Польовим дослідженням з українського сексу", і Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, і худкерівник Національної опери Анатолій Солов'яненко.
Також ми повідомляли, що письменниця Оксана Забужко просила Київраду перейменувати вулицю, названу на честь російської акторки Алли Тарасової. Топонім визнали таким, що підлягає перейменуванню в рамках дерусифікації. А письменниця зазначила, що йому ідеально пасувала б назва "вулиця Миколи Макаренка", який свого часу захистив Михайлівський та Софійський собори.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.