У Флорівському монастирі на Подолі відкривають фрески ХІХ століття - у 1930-х їх зафарбували радянські окупанти
На брамі Флорівського жіночого монастиря на Подолі поступово відкривають фрески ХІХ століття - у 1930-х їх зафарбували разом із закриттям самого монастиря. Про це нагадав краєзнавець і директор заповідника "Стародавній Київ" Роман Маленков - тема стоїть в одному ряду з іншою врятованою спадщиною столиці. За його словами, відкривати розписи почали ще у роки незалежності - повна реставрація триває донині.
Деталями у своєму Facebook поділився Роман Маленков. Він пише, що проходить повз браму майже щодня, і саме тут зберігся видимий слід радянського втручання - чудові розписи, виконані майстрами ХІХ століття, виявилися закладеними під шарами фарби. Сам монастир у 1930-х закрили, а будівлі перетворили на "містечко металістів", потім тут була швейна фабрика, а пізніше - протезний завод.
"Це доказ радянського вандалізму - зафарбовані розписи брами Флорівського монастиря. Зробили їх чудові майстри у 19 столітті, а у 1930-ті російські окупанти чи їхні прислужники-колаборанти зафарбували розписи", - написав Роман Маленков.
Сам Маленков - не випадковий коментатор у цій темі. Він географ, журналіст і співзасновник краєзнавчого порталу "Україна Інкогніта", автор путівників Києвом, Київщиною та Черкащиною і книги про об'єкти ЮНЕСКО в Україні. Зараз він очолює Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ", тож публічна увага до конкретних фрагментів спадщини Подолу для нього невипадкова.
Флорівський монастир - один із найстаріших у Києві. Жіноча обитель виникла на Подолі ще у XVI столітті і пережила пожежу 1811 року, що знищила більшу частину старіших розписів - уціліли лише фрагменти стінописів ХІХ століття. Розписи, які зараз поступово звільняють від фарби у брамі, належать саме до того періоду - тож кожен відкритий фрагмент повертає Києву частину оригінального вигляду.
Те, що сталося з монастирем у радянські часи, - стандартна модель ставлення режиму до київських святинь. Православні обителі закривали, перетворювали на промислові площадки чи побутові установи, цінні фрески ховали під фарбою або руйнували, символи нової влади ставили на місце старих. Флорівський - один із небагатьох випадків, коли частина вихідного вигляду повертається на свої місця десятиліттями після того.
Випадок із фресками Флорівського монастиря - частина ширшої історії розчищення радянського спадку у столиці. У Києві системно прибирають радянську символіку - йдеться більш ніж про 80 об'єктів зірок, гербів та інших ідеологічних позначок. Розпочали з найвидиміших публічних просторів: центру міста, площ, окремих будівель. Принцип однаковий: знімаючи символи СРСР, місто повертає видимий шар своєї історії до того, що там було до 1917 року.
Кабмін окремо дозволив демонтаж пам'ятників Щорсу і Пушкіну, а список об'єктів, які можуть піти під знесення, постійно розширюється. У цій логіці фрески Флорівського монастиря - інший бік процесу: знімають не радянське, а навпаки відкривають те, що радянська влада сховала під шарами фарби. Разом два рухи - демонтаж символів і реставрація прихованих розписів - складають проєкт повернення Києву реальної історичної глибини.