Як помирає Бухара: чому головний рибальський ринок Києва зараз в жалюгідному стані - репортаж

Одне з найвідоміших місць Києва з шістдесятих-сімдесятих років, ринок рибного начиння та наживки "Бухара" на Набережному шосе переживає не найкращі часи. Причин тому багато: і байдужість міського чиновництва, і розвиток маркетплейсів, що витісняють "живу" торгівлю на узбіччя. Втім, ринок живе - а як саме, і що шукають тут справжні київські рибалки, побачив кореспондент Інформатора.

"Запрошую рибака! ходи до мене, хлопче", - голосно вітає великий вусатий вуйко у берцях та теплій фуфайці, ніби щойно відійшов від ополонки. - "Та ні, ти сюди іди, в мене наживка краща!" - підступно висмикує "здобич" інший, трохи миршавенький дідусь. На ринку "Бухара", що біля ст.м. "Дніпро", саме закінчується активна торгівля, і кожен покупець - на вагу золота.

Зараз на легендарному київському ринку, що працює на Дніпровській набережній з 1960-х, відкрито лише чверть зі всіх торгівельних яток. Причин для того багато, і продавці готові бідкатися хоч до заходу сонця. Але про головну кажуть зразу: ринок нищать транспортні рішення міської влади - як нинішньої, так і попередніх каденцій.

"Дивись, синку, зараз сюда можна доїхать лише автобусом, що проходить повз. Або своєю автівкою, ті, хто може, - але таких небагато", - каже продавчиня, кутаючись у шарф.

До кінця "нульових" основний потік покупців приїжджав до "Бухари" трамваєм. Тут ходили маршрути №31 та знаменита "п'ятірка", найдовший маршрут у Києві, що існував понад 60 років і іронічно називався "екскурсійним" за повільність руху та краєвиди. Проте у лютому 2011-го було прийнято рішення про закриття трамвайних маршрутів на набережній - і до Бухари можна було дістатись лише на метро.

 Після початку повномасштабного вторгнення по "Бухарі" було нанесено масований чиновницький удар - так тут називають рішення про закриття ст.м. "Дніпро" для пасажирів. Тепер поїзди минають без зупинки станцію, з якої, власне, і починався метрополітен Києва - вона була кінцевою напочатку будівництва "червоної" гілки, і саме з неї на колії "завантажували" нові вагони, кажуть рибалки - за допомогою обертового механізму-ліфту під платформою.

"Зараз сюди продовжують їздити ті, хто "по старій пам'яті" знає про "Бухару". Молодь - та взагалі купляє все в Інтернеті. Але там, в комп'ютері, ти не навчишся, де у Києві краще клюють судачки, а куди восени краще ходити за пліткою і карасем. Це передається від людей до людей", - веде далі продавчиня.

Проходом між торгівельних рядів гуляє вітер і єдиний літній покупець в рогових окулярах. Нічого не купує, ніби силиться щось згадати. Махнувши на старого рукою, підходить той самий, вусатий у фуфайці.

"А, знаєш, - це раніше тут був ринок. Зараз - його бліда подоба: через війну, через локдауни він вже не такий, як раніше. Добре, хоч з орендою поки не чіпають, адже тут заробити можна дуже небагато", - каже продавець.

Заробітки на "Бухарі" дійсно неабиякі. "Сезон полювання" на кожного ліпшого покупця - не від багатого життя: закриття бізнесів не принесло тим, хто залишився, полегшення. Наразі з півсотні торгівельних точок відкрито лише десяток. Та зменшення конкуренції не допомогло, адже і самих покупців також поменшало, - розводить руками один з "рибних бізнесменів".

Продали "шайбу" та знесли торгівельні ятки мусульманського ринку

Нагадаємо, напочатку січня стало відомо про продаж експериментального критого ринку-шайби "Залізничний", зведеного у 1973 році за проєктом видатної київської архітекторки Алли Аніщенко. Він був розрахований на 140 місць. Останнім часом будівля використовувалася під магазини, супермаркети та Київську універсальну біржу.

Також ми розповідали про те, що у Києві знесли так званий “мусульманський ринок” – ряди кіосків зі східною вуличною їжею біля вулиці Дегтярівської. Ринок працював раз на тиждень. За словами торгівців, ринок тут з'явився 12-13 років тому після появи в цьому районі мечеті та Ісламського культурного центру.