Розбило на пікселі: Київ наздогнала мода на полігональні скульптури

Київ "наздогнала" світова мода на полігональні скульптури. Це фігури, що створюють в комп'ютерному моделюванні з "полігонів" - однотипних багатокутників, коли велика їх кількість поєднується у сітку, що повторює контури певного предмета чи фігури. Кілька років тому подібні скульптури почали встановлювати перед входом до ТРЦ та громадських будівель по всьому світу - тепер прийшла черга української столиці, щоправда, в нас такі витвори мистецтва поки продають на маркетплейсах, а замовляють у якості декора власних садів та заміських котеджів заможні кияни.

Нині у столиці є десяток дизайн-студій, що готові запропонувати своїм клієнтам виготовлення полігональних скульптур. Матеріал буде відрізнятись у залежності від призначення витвору мистецтва: для тих, що мають стояти на вулиці, запропонують більш стійкі матеріали - сталь, алюміній. Ті, що стоятимуть всередині приміщень, відливають з пластмас та полімерів.

Колір та зовнішню текстуру можна обрати на будь-який смак - це може бути резинове на дотик покриття, порошкова фарба, голий метал. Такі скульптури порожні всередині, тож їх можна легко транспортувати, у т.ч. на далекі відстані. І за даними Інформатора, наразі у столиці бум на полігональне мистецтво.

Ціни також різняться - від майстерні до майстерні. Повнорозмірний "полігональний лев" з металу, "ручної збірки", зварений без видимих швів, покритий кількома шарами фарби, коштуватиме 150 тис грн. Велетенський ведмідь від однієї з київських студій, що наразі встановлений у столичному ТРЦ, коштує 820 тис грн. Скульптура жінки висотою близько 3 метрів продається за 102,5 тис грн.

Простіші скульптури чи композиції коштують дешевше - у принципі, такий предмет садово-паркового мистецтва можна придбати від 25-30 тисяч гривень. Втім, варто зважити, що мода на "піксельовані" скульптури швидкоплинна. Відтак, у світі вона вже проходить, а на зміну їй приходять інші течії.

Київська дискусія з "обліко муралє" та таємниці столичних графіті

Нагадаємо, днями Інформатор розповідав про таємниці київських графіті. Головним "мольбертом" для майстрів Києва є Дніпровська набережна, від Поштової площі і аж до пам'ятника Засновникам Києва (і навіть трохи далі). "Бомбити", себто малювати графіті, тут почали ще у 90-х - і традицію плекає вже хтозна яке покоління вуличних митців. Намальоване тут не має й не може мати жодних обмежень, хоч іноді, ще у довоєнні часи, тут проводили конкурси на створення малюнків. Цікаво, що деякі з цих образів, особливо вдалі, трималися на стінах роками, в той час як інші піддавалися вандалізму.

Також ми долучилися до дискусії, пов'язаної зі створенням муралів у Києві. Мастила у вогонь підлила відома мисткиня, Євгенія Фуллен - днями на Святошині з'явився стінопис, створений її командою, з зображенням Михайла Грушевського. Причому він постав після того, як Київрада прийняла ембарго на створення будь-яких муралів у місті до розробки єдиних правил узгодження ескізів та їх локацій. Варто зазначити, що сама особистість на муралі вже є певним викликом: "а спробуйте-но зафарбувати Грушевського!"