Київрада готується голосувати за створення спеціальної комісії, до якої увійде з десяток фахівців у різних сферах; та чи зможе мистецтво пройти через їхні лещата, ми запитали у мистецтвознавиці та художниці-муралістки
У Києві триває дискусія, пов'язана зі створенням муралів. Мастила у вогонь підлила відома мисткиня, Євгенія Фуллен - днями на Святошині з'явився стінопис, створений її командою, з зображенням Михайла Грушевського. Причому він постав після того, як Київрада прийняла ембарго на створення будь-яких муралів у місті до розробки єдиних правил узгодження ескізів та їх локацій. Варто зазначити, що сама особистість на муралі вже є певним викликом: "а спробуйте-но зафарбувати Грушевського!"
Інформатор запитав у відомих київських митців, причетних до створення муралів: чи обмежуватиме творчість наявність подібних правил, і чи так вже необхідні узгодження.
Конфліктні риси у дискусії про зміст муралів та доцільні локації з'явилися восени минулого року, після того, як на стіні будинку по вул. Січових Стрільців митці з тієї-таки групи Євгенії Фулен почали створювати мурал з героями твору Віктора Гюго ("Собор Паризької Богоматері") та пеліканом. Таким чином вони хотіли віддячити посольству Франції, розташованому відносно неподалік, за допомогу - і, як казала Євгенія Фуллен, усі необхідні дозволи від РДА та мешканців вона мала.
Втім, невдовзі, за словами мисткині, втрутилася депутатка Київради Євгенія Кулеба. Вона й домоглася того, щоб роботи над муралом не продовжували (формальною підставою стало створення скверу неподалік, до концепції якого мурал із Notre Dame De Paris не пасував би). Зрештою, у листопаді Київрада прийняла ембарго на створення будь-яких муралів доти, доки не будуть розроблені єдині правила з їхнього узгодження.
Власне, ці правила і з'явилися днями, і вже були підтримані комісією Київради з питань збереження та захисту культурної спадщини. І щойно за це проголосують депутати у сесійній залі, мурали узгоджуватиме спеціальна комісія, до якої увійдуть експерти у галузях мистецтво-, мово-, краєзнавства, а також архітектури й охорони пам'яток. Узгодження ескізів та локацій буде заключатися саме на цю комісію.
Але - питання руба: чи узгодить така комісія мурал, який не буде цілковито політкоректним з точки зору чиновника? Скажімо, тому-таки пеліканові, який викликав на себе обурення депутатки Євгенії Кулеби, буде ще важче пройти через гартівню фахівців у галузі мистецтво-, мово-, краєзнавства, а також архітектури й охорони пам'яток, тим паче разом узятих.
І знаючи про побоювання чиновників (людей a priori підзвітних) зробити помилку, - чи можна допустити, що після узгоджень з усіма вище переліченими фахівцями, а ще профільними Департаментами КМДА, - залишиться вихолощене мистецтво на кшталт радянського соцреалізму, тільки у жовто-блакитних кольорах? Це питання Інформатор поставив двом митцям: арт-кураторці, керівниці культурних проєктів та експертці з сучасного мистецтва Каті Тейлор, та мисткині-"практику" Олені Янко, яка створила арт-проєкт "Квіти надії", розписавши квітами автівки, розстріляні окупаційними військами у Ірпені (а також створила мурал жінки-захисниці - доречі, разом з Євгенією Фуллен).
- Чи потрібно створити подібні єдині правила, які наразі не є врегульованими?
- Так, однозначно. Потрібні не лише правила для тих, хто бажає створити мурал, але й алгоритм для тих, кому належить його затвердити. В ідеалі, такі правила мають працювати універсально — не тільки для Києва чи області, а для всіх областей України.
Проблема наразі полягає не лише в відсутності правил, але й у компетенціях. В Київраді бракує людей з відповідною експертизою, або ж вони не залучені до процесу. Тому слід найняти незалежних експертів з конкретними обов’язками на певний термін. На щастя, існують активісти, готові працювати безкоштовно, що вже було донесено до Київради.
Ми можемо розробити такий алгоритм та інвестувати ресурси в організацію процесу для врегулювання цього питання. Необхідно детально прописати весь алгоритм: від погодження до створення та обслуговування муралу.
- Як створити баланс між "ідеєю" і її втіленням, та баченням ситуації з боку окремих чиновників, на рішення яких, можна припустити, впливатиме власне почуття прекрасного?
- Як на мене, це питання не про баланс, а про тяжку працю. Наразі мурал виглядає як щось, що легко створити, тому всі пробують вирішити свої “питання” в публічному просторі через мурал. Але проста процедура тільки тому, що вона не врегульована. Ніде в Європі це не просто зробити. Тільки у нас. Тому місто стає полотном і для хороших, і для поганих ідей.
Створення будь-якого арт-проекту вимагає зусиль не тільки в технічному аспекті малювання, але й у глибокому розумінні мистецтва, ретельному пропрацюванні ідеї та готовності не тільки створити, але й підтримувати проект.
Ми не можемо розглядати мистецтво виключно як "прекрасне", особливо в контексті індивідуальних естетичних уподобань депутатів, які приймають рішення. Так само, як не кожен може виконувати роботу стоматолога чи кухаря без відповідної підготовки, так само депутати без спеціалізованої експертизи не мають права вирішувати, яке мистецтво повинне прикрашати фасади будівель.
Мистецтво працює на багатьох рівнях — емоційному, інтелектуальному, іноді політичному, і тому потребує відповідної експертизи для його оцінки та розуміння.
Тому в чиновників такої компетенції не має бути. Алгоритм це вирішить, бо запит на створення муралу буде приходити на єдину пошту або подаватись через єдину аплікаційну форму.
- Чи так вже потрібні єдині правила художникам?
- Як магістр архітектури, я це нововведення дуже підтримую. Це потрібно розробити, по-перше, щоб не псувати архітектурну одноманітність міста. По-друге, є історичні будівлі, і потрібно їх цінувати, розуміти, що на них можна робити, чого - ні. Це потрібно узгоджувати, і не тільки з власниками будинку - а з інстанціями по архітектурі, історичній спадщині. Мистецтво має бути мистецтвом, а не вандалізмом.
- А чи завжди ви особисто узгоджували усі акції та мурали, які створювали, з місцевою владою?
- Мої мурали і мистецькі акції - з машинами, наприклад - завжди спеціальні, узгоджені, проєкти. У Ірпені, скажімо, був міжнародний проєкт, Flowers for hope, і його узгоджували з відділом культури Ірпінської міськадміністрації та мером міста. Звісно, були і якісь незрозумілі обурення, "за" і "проти" - так завжди в художньому просторі. І нас потім навіть нагородили подяками. Для літака у Гостомелі я так само отримувала дозвіл. Все, що створювалось, мало дозволи!
Нагадаємо, днями у Святошинському районі з'явився новий мурал. На ньому зображено Михайла Грушевського, голову Центральної Ради УНР та видатного історика. Автором стінопису є Самий Кучерявий - художник з команди митців, що творять мурали з Євгенією Фуллен, мисткинею, яка малює мурали у Києві безконтрольно і без узгодження із владою. Мурал знаходиться за адресою вул. Михайла Котельнікова, 51.
А мурали останнім часом у Києві не створюються через заборону Київради - у листопаді 2023-го депутати вирішили ввести тимчасове ембарго на мурали до моменту розробки механізму узгодження їх ескізів. Одним із останніх муралів, намальованих до цієї заборони, стала робота, присвячена енергетикам та силам ППО. Вона з'явилася у середині листопада.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.