Кличка просять викупити Кінопанораму в Мохаммада Захура й зберегти, як кінотеатр
Кияни подали петицію до міської ради з вимогою викупити будівлю легендарного кінозалу за 10 мільйонів доларів і відновити покази
Кияни звернулися до міського голови Віталія Кличка з електронною петицією - вони вимагають, щоб столична мерія викупила будівлю легендарного кінотеатру "Кінопанорама" та відновила там покази фільмів. Раніше стало відомо, що власник об'єкта - компанія ISTIL Group британсько-пакістанського бізнесмена Мохаммада Захура - виставила будівлю на продаж за 10 мільйонів доларів. Привід для хвилювання у киян прямий: якщо об'єкт придбає черговий комерційний інвестор, кінотеатр остаточно зникне з мапи міста.
Петицію розміщено на сервісі електронних петицій Київської міської ради. Щоб ініціатива була розглянута відповідальними особами і надана офіційна відповідь, петиція має зібрати 6000 підписів протягом 60 днів. Автори звернення наполягають: місто мусить скористатися шансом викупити будівлю у Захура і повернути їй функцію кінотеатру, поки є така можливість.
Будинок на вулиці Шота Руставелі, 19, де до 2018 року розташовувався кінотеатр "Кінопанорама", виставлений на продаж за 10 мільйонів доларів. Наразі деякі площі триповерхової будівлі здаються в оренду для кафе та ресторану. В оголошенні про продаж зазначено, що будівлю можна перебудувати під готель, ресторанний комплекс, клуб або розважальний центр.
Колишня директорка "Кінопанорами" Наталія Соболева також відреагувала на новину про продаж. Вона написала, що неодноразово пропонувала власникам бізнес-плани й концепції розвитку кінотеатру, хотіла зберегти залу й розвивати простір як концертний і культурний майданчик. На її думку, покупець отримає "просто старі стіни", які можуть не мати для нього культурної цінності, а згодом будівлю можуть визнати аварійною і повністю перебудувати.
Як об'єкт опинився у приватних руках
"Кінопанораму" відкрили у 1958 році як перший експериментальний панорамний кінотеатр. Для його створення спеціально розробляли обладнання, а до роботи долучалися фахівці київського заводу "Кінодеталь". Глядацька зала вміщувала 540 людей - тривалий час це був найбільший кінотеатр столиці.
У 2008 році Київрада ухвалила рішення про приватизацію "Кінопанорами" - будівлю придбала компанія ISTIL Group бізнесмена Мохаммада Захура. З 1 жовтня 2018 року кінотеатр припинив роботу - спочатку повідомляли, що будівлю закривають на капітальний ремонт, якого не проводили жодного разу з 1958 року. Компанія "Градобуд" розробила проєкт готелю на місці кінотеатру, але його так і не було втілено.
У 2020 році колишня директорка "Кінопанорами" Наталія Соболева зверталася до власника з відкритим листом, у якому наголошувала, що жодних робіт після закриття кінотеатру розпочато не було. Вона закликала прояснити майбутнє історичної будівлі. Тепер ситуація загострилась: Захур виходить з київського ринку нерухомості і будівля може змінити власника вже найближчим часом.
Захур паралельно виставив Renaissance Kyiv Hotel
Кінопанорама - не єдиний актив, від якого намагається позбутися ISTIL Group. Компанія Мохаммада Захура виставила на продаж Renaissance Kyiv Hotel - колишній готель "Лейпциг" на перетині вулиць Володимирської й Прорізної. Фактично бізнесмен розпродає всі свої київські об'єкти, виходячи з українського ринку нерухомості повністю. Це ставить під сумнів будь-які довгострокові зобов'язання щодо збереження культурних об'єктів столиці.
Саме паралельний продаж кількох об'єктів одразу дає підстави авторам петиції наполягати на терміновому втручанні міста. Захур не виключає подальших інвестицій в Україну після війни та вірить у потенціал відновлення ринку - проте вже зараз позбувається активів. Якщо мерія не скористається моментом, нерухомість може відійти інвестору, для якого культурна функція будівлі не матиме жодного значення.
Занепад київських кінотеатрів після приватизації
Доля "Кінопанорами" вписується у ширшу тенденцію - занепад київських кінотеатрів після приватизації перетворився на системну проблему. Ще у 2018 році, коли кінотеатр закривав двері, містяни вимагали від мерії захистити культурні заклади та пояснити умови приватизації. Відтоді будівля простоює вже вісім років - без ремонту, без показів, але й без знесення.
Міжнародний досвід показує, що втрата кінотеатру - незворотна без активних дій влади. У Парижі громада писала листи до мера, проводила демонстрації та склала петицію з вимогою викупити будівлю й повернути їй початкове призначення. У липні 2003 року місто таки придбало кінотеатр Louxor. Зараз кияни сподіваються на схожий розвиток подій - і чекають на відповідь Кличка.
Слідкуйте за нами у Telegram
