63 роки тому в Києві відкрили першу чергу метро: історія підземки, архівні фото

Шостого листопада 1960 року в Києві відкрили першу чергу метро з пʼяти станцій — «Дніпро», «Арсенальна», «Хрещатик», «Університет» і «Вокзальна». Це був третій у СРСР метрополітен після Москви та Ленінграда. Метро в Києві хотіли побудувати ще наприкінці XIX, потім на початку XX століття, — але тоді завадили війни.

Планували наприкінці 19 сторіччя, почали в 1937 році

Перший проєкт підземного рейкового тунелю в Києві зʼявився ще в 1880-х. Його планували побудувати від сучасного Річкового вокзалу, через Поштову площу й Бессарабку до Залізничного вокзалу. Але тоді Міська дума відхилила проєкт. По-перше, через вартість, а по-друге, тому що тоді Києву не загрожував транспортний колапс.

Повторно до теми будівництва метро повернулися в 1910-х. Але тоді завадили Перша світова та Громадянська війна.

У 1936 році затверджено новий Генеральний план забудови Києва. Починається будівництво урядового кварталу. Цього ж року затвердили проєкт Київського метрополітену завдовжки близько 40 кілометрів. Згідно з планом, метро мало зʼєднати Вигурівщину на лівому березі з Оболонню на правому, звідти поверхнею йти до Вишневого, потім через Пирогів і Жуків острів виходити до залізничної колії поблизу Дарницького вокзалу, а звідти — до Воскресенки.

У 1937 році почали будувати два тунелі під Дніпром: Південний, який зʼєднав би Жуків острів з Осокорками, і Північний — для сполучення Оболоні з Вигурівщиною. Але будівництво згорнули через Другу світову війну.

Тунелі для перших станцій прокладали на великій глибині

Навесні 1945 року затвердили план повоєнної реконструкції Києва. У ньому передбачалося будівництво 22 станцій на трьох гілках метро, які існують сьогодні, — Святошин — Бровари, Куренівка — Сталінка (зараз Оболонь — Теремки) і Сирець — Печерськ.

У 1949 році почали пробивати тунелі метро від сучасної станції «Дніпро». Тут же було й перше депо. Перша «збійка» тунелів відбулася в 1951-му між станціями «Дніпро» та «Арсенальна». Остання — у 1959-му між станціями «Університет» і «Вокзальна».

Через особливості рельєфу правого берега Києва будівельники метро зіткнулися з труднощами: підземні води, важкопрохідні ґрунти тощо. Тому тунелі для перших станцій довелося прокладати на великій глибині. Так побудували найглибшу у світі станцію «Арсенальна» — 105,5 метра. Її зводили за лондонським типом — із підземним вестибюлем. Його споруджували на поверхні, а потім чотири місяці поступово опускали під землю на 50-метрову глибину.

Оформлення станцій  обирали з 80 проєктів

До 1958 року повністю проклали тунелі, рейки та ескалатори для перших пʼяти станцій Київського метрополітену — «Дніпро», «Арсенальна», «Хрещатик», «Університет» і «Вокзальна». Цього ж року оголосили конкурс на найкраще оформлення станцій. Зрештою переможців відбирали з 80 проєктів-претендентів.

Перший тестовий рейс 22 жовтня 1960 року провів машиніст Московського метрополітену Олексій Сімагін. А на офіційному відкритті, 6 листопада, його змінив киянин Іван Виноградов. Він згадує, як їх разом із Сімагіним «перевіряли спецоргани на предмет свідомості», а особисто з ним «розмовляв полковник». Церемонію відкриття провели на «Хрещатику». Потім поїзд разом з партійним начальством рушив через «Арсенальну» до «Дніпра», а звідти назад до «Вокзальної».

Після відкриття метрополітен тиждень працював в екскурсійному режимі. Групи від підприємств і навчальних закладів могли безкоштовно оглядати станції й кататися у вагонах.

Скільки коштував проїзд

Огляд підземки і катання у тривагонному потязі в перші «екскурсійні» дні були безкоштовні.

Ті, кому не пощастило відвідати метро безкоштовно, знайомилися з новинкою вже за 50 копійок. Саме стільки коштував проїзд з 12 листопада, коли підземка почала працювати у звичайному режимі. Пасажири купували в касі талончики, які контролери гасили вручну.

З 1 січня 1961 року, після десятикратної деномінації радянського рубля, вартість проїзду склала 5 копійок. Така ціна зберігалася протягом 30 років – до квітня 1991-го.

Метро працювало від шостої ранку до першої години ночі.
У вересні 1961-го пасажирів зустріли не контролери, а турнікети. Замість талончика тепер кидаєш у щілину мідну п'ятикопійкову монету і проходиш. Не маєш "п’ятачка" – розміняй у касі. Клопоту в касирок поменшало 1962 року, коли у вестибюлях станцій встановили автомати для розміну 10, 15 і 20 копійок.

Столичний метрополітен за напруженістю пасажиропотоку посідає 24 місце у світі. А в 2013 році британська газета Daily Telegraph внесла "Золоті ворота" до списку 22 найкрасивіших на планеті станцій метро.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.