Дізнайтеся, що вважається невиконанням наказу в бойовій обстановці, яка відповідальність за обговорення наказу та чи можна відмовитися від злочинного наказу
З початком великої війни статистика порушених кримінальних справ щодо військовослужбовців зростає. Левову частину цих проваджень займають кримінальні правопорушення, пов’язані з невиконанням наказів або самовільним залишенням частини. Особливо складними такі справи стають у бойових реаліях, коли накази виконуються безпосередньо на фронті, під час утримання бойових позицій. Тому важливо розуміти, що вважається невиконанням наказу у бойовій обстановці, які правові наслідки має це діяння та коли наказ можна не виконувати.
Захищати тих, хто захищає Україну — саме таку місію обрало адвокатське об’єднання «Актум».
Ми звернулися до військових адвокатів об’єднання «Актум», щоб отримати експертні відповіді на запитання, які турбують читачів. Прагнете індивідуальної консультації? За запитом «військовий адвокат Київ» ви легко знайдете фахову правову допомогу.

Таким діянням вважається непокора у формі відкритої відмови виконувати наказ або умисне невиконання наказу, що спричинило тяжкі наслідки. У реаліях бойових дій це може стосуватися, зокрема, випадків відмови зайняти визначену позицію чи умисне невиконання наказу щодо утримання оборони. У період воєнного стану, відповідно до статей 402 та 403 КК України, за такі дії передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
По суті так, а за складом злочину — ні. Адже, якщо ви самовільно залишили частину, то автоматично не виконали наказ. Однак кримінальний закон дезертирство та СЗЧ виділяє в окремі злочини, відповідальність за які настає згідно зі статтями 407 та 408 ККУ.
Важливо! За цими статтями та за певних процедурних умов, можливе повне звільнення від кримінальної відповідальності, якщо злочин вчинено вперше.
Різниця полягає у формі вини, моменті закінчення злочину та наслідках.
Непокора є умисною дією і вважається завершеною вже з моменту відмови виконати наказ — навіть без настання наслідків. Водночас невиконання наказу може бути пов’язане з необережністю. Натомість невиконання наказу зазвичай пов’язане з необережністю і стає злочином лише тоді, коли спричиняє негативні наслідки.
Обговорення наказу саме по собі не є кримінально карним діянням. Водночас, якщо воно вчиняється у формі підбурювання, що призвело до негативних наслідків це може призвести і до кримінальної відповідальності.
Статут ЗСУ передбачає, що після отримання наказу військовий відповідає: «Слухаюсь», що за своєю суттю означає обов’язок виконати наказ без обговорень. Тож відповідальність за обговорення наказу командира може наставати у дисциплінарній формі, оскільки це є порушенням статутної поведінки у війську.

Можна і потрібно.
Стаття 36 Статуту ЗСУ визначає що за виконання злочинного наказу відповідають ті, хто його віддав та ті, хто виконав. Така ж вимога закріплена і у ст. 60 Конституції України.
Тому, якщо військовослужбовцю віддано явно злочинний наказ (наприклад, вбивство цивільних чи катування), або коли його об’єктивно неможливо виконати через відсутність необхідних ресурсів або зброї — невиконання такого наказу є єдиним правильним рішенням.
Якщо ви не впевнені, чи є наказ злочинним, варто звернутися за професійною юридичною консультацією. Команда військових адвокатів об’єднання «Актум» оперативно надасть роз’яснення та допоможе оцінити ситуацію з правової точки зору. Адже якщо військовослужбовець самостійно вирішить, що наказ є злочинним, а службове розслідування цього не підтвердить, його дії можуть бути кваліфіковані як непокора, і вирок суду може отримати військовий, а не його командир. Саме тому важливо своєчасно отримати фахову правову допомогу.
Відповідно до ст. 426-1 ККУ за перевищення повноважень військовим командуванням настає кримінальна відповідальність. Завдання особи щодо якої вчинено такий злочин — це збір доказів. Слова не мають юридичної сили.
Аудіо- та відеоматеріали, а також показання свідків можуть стати важливими доказами нестатутної поведінки командування. Військовому важливо зафіксувати всі обставини події: дату, час, місце, можливих свідків та інші деталі, які можуть підтвердити факт правопорушення.
Наступний етап: повідомлення про злочин шляхом звернення до офіційних військових чи державних органів. Це може бути Військова служба правопорядку, Державне бюро розслідувань, командування підрозділу, Генштаб чи Міністерство оборони.
У разі звернення до вищого командування військовий подає рапорт. ВСП, ДБР, Генштаб та Міноборони можна повідомити за номерами гарячої лінії, щоб розслідування почалося невідкладно.

Підозра, обвинувачення, гауптвахта, запобіжний захід чи трибунал — навіть одне з цих слів здатне викликати тривогу та нерозуміння у військових. Люди які колись були цивільними, а сьогодні зі зброєю у руках боронять державу, не володіють необхідними правовими знаннями. Саме тому так важливо мати професійну юридичну підтримку, щоб діяти правильно та вчасно.
Процесуальний супровід у кримінальній справі — це своєрідний юридичний фронт, де ефективний захист можливий лише завдяки досвіду та професіоналізму адвоката.
Пам’ятайте! Самодіяльність може дорого коштувати.
Ви в пошуку військового адвоката у м. Києві? Команда об’єднання «Актум» є однією з провідних компаній у сфері військового права та входить до ТОП-100 найкращих юристів у категорії «Вибір клієнта».
Адвокати «Актум» працюють із найскладнішими кримінальними справами щодо військовослужбовців, де на кону не лише закон, а й людські долі, честь і майбутнє тих, хто стоїть на захисті країни.