Війна, дистанційка та соцмережі: що спричиняє сплеск дитячих суїцидів в Києві та як не допустити біди

У 2023 році у Києві в 1,5 рази зросла кількість спроб дитячих суїцидів. За даними Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, у 2022 році бригади «швидких» за викликом «спроба суїциду у дитини» виїжджали 93 рази. У 2023 році – вже 135. У 2022 році летально загинули 11 дітей, торік – 17, із них 16 – через падіння з висоти. Розібратися із ситуацією Інформатору допомогла експерт міжнародного благодійного фонду «СОС Дитячі містечка», психотерапевт Альона Лук'янчук, яка дуже багато працює саме з підліткової депресією.

Як розповіла директор Департаменту охорони здоров’я КМДА Валентина Гінзбург, найбільшу кількість спроб вкоротити життя роблять діти 14-16 років. Дівчата частіше наважуються на самогубство і набагато частіше перед тим вживають алкоголь. На її думку, саме недостатність відвертих, близьких відносин із дорослими може призводити до трагедії – суїциду. 

«Мабуть, це найстрашніше, що може статися в житті родини. Втратити дитину через те, що вона не впоралася з особистими проблемами, травмами, драматичними переживаннями, які саме в підлітковому віці набувають особливо гострих форм. Маємо розуміти, що ментальне здоров’я – така сама складова загального здоров’я, як і фізичне. І опікуватися ним – важливо. А дбати про ментальне здоров’я дітей – завдання близьких дорослих», – переконана Валентина Гінзбург.

Наодинці з цілим світом

Розібратися із ситуацією Інформатору допомогла експерт міжнародного благодійного фонду «СОС Дитячі містечка», психотерапевт Альона Лук'янчук, яка дуже багато працює саме з підліткової депресією.Вона назвала такі основні причини:

Війна. Батьки емоційно втомлені і не мають ресурсу на те, щоб знаходитися емоційно в контакті із дітьми. І тоді дитина відчуває емоційну ізоляцію, занедбаність і вирішує свої проблеми сама.

Дистанційне навчання. Зараз підлітки відірвані один від одного. Це діти, в яких вже інтерес до спілкування із референтною групою – однолітками. Від час війни зв’язки зруйновані. Друзі поїхали-приїхали-не повернулися. Також багато дітей, котрі самі переїхали з інших областей. І процес адаптації дитини також вимагає від батьків, вчителів та школи загальної уваги.

«А наша шкільна система раніше ніколи не приділяла уваги емоційному стану дитини. Дитина мала вчитися – і на цьому все. А коли дитина переїжджає чи втрачає друзів, проходить процес адаптації до змін – це досить важко. У 12-13 років батьки для дитини перестають бути авторитетами, входити до зони інтересів. І вони вже спілкуються не з батьками, а однолітками. Але якщо ти переїхав з іншого регіону – перетворюєшся на «білу ворону». Тут вже свої угрупування, табори і тому подібне. Дитина відчуває себе самотньо. У цей час у неї ростуть руки-ноги-груди. Відчуває перші сексуальні збудження. А їй немає з ким про це поговорити», – зазначає психотерапевт. 

Дитина шукає розради у інтернеті. А там два напрямки для підлітків. По-перше, це Тік-Ток чи Інстаграм про дуже успішних підлітків, які показують, як у них все гарно. По-друге, це групи по інтересам на кшталт «Блакитного кита». 

«Групи по інтересам на кшталт «Блакитного кіта» – це професійно створені ресурси для маніпулювання дитячим мозком заради впливу, інструмент якихсь спецслужб», – вважає експерт.

Підступність депресії

Дитина все більше залишається на самоті, батьки дуже мало приділяють уваги її емоційному стану. А для неї в цей час навколишній світ найбільш цікавий. Період, коли дитина цікавиться: що я маю та можу робити у цьому світі, чи можу його контролювати. І коли вони стикається із тим, що не може нічого про це зрозуміти, то відчуває, що світ ворожий. І їй немає у ньому місця, немає підтримки. В період цього фізіологічного дорослішання – гормони, зміна тіла, емоційна нестабільність – дитина відчуває, що нікому не потрібна. 

І ніхто навіть не може вгадати, чи є в неї депресія. А підліткова депресія дуже завуальована. Виглядає, наче підліток просто у поганому настрої. А підліток майже завжди у поганому настрої. Сама ж дитина не може зрозуміти: це проблема чи так і повинно бути. 

«90% суїцидів – це проблема підліткової депресії, яка прихована. А решта – погане навчання, загибель близької людини, нерозділене кохання тощо. З цим дитина також не справляється, бо емоційно не підтримана, немає контакту, самотня. Бо коли гарні стосунки з батьками, які помічають, що дитина емоційно не у порядку – то є довіра, вона може із ними поговорити. Якщо ні – підліток «вариться» у всьому, ще у нього у голові. І не знаходить нічого ліпшого, ніж покінчити із цим болем. Це не мета закінчити життя – мета зробити так, щоб не боліло. Коли питаєш дитину, яка говорить про суїцид, чи уявляє вона, що життя закінчиться, чи хоче вона його закінчити – відповідає, що хоче припинити біль», – каже Альона Лук'янчук. 

Ніхто не застрахований від біди 

На думку фахівчині, у більшому ризику перебувають діти із більш вразливих сімей. Бо батькам дитини, які десь у Харкові чи Маріуполі все втратили та переїхали, та які є фахівцями у своїх професіях, також потрібен час, аби адаптуватися на новому місці. Їм потрібно знайти житло, роботу, почати спати та нормально їсти – просто відпочити та подумати, що мають та вміють, проплакати втрату близьких. Вони самі травмовані і не можуть відразу оцінити травмованість свою чи дітей. І діти в цей момент не на першому місці. 

«А у неї зруйноване життя: немає друзів, немає її ліжка, кімнати і так далі. Приходить до зовсім ворожого класу – підлітки з самого початку не дуже привітливо ставляться один до одного. Дитина розуміє, що все складно, їй страшно. І до неї нікому немає діла – всі намагаються стати на ноги», – додає психотерапевт, - Але зараз все так перемішалося… Ті, хто вчора десь мав три будинки – сьогодні жебраки у Києві на орендованій хаті. І їм також важко адаптуватися. Можливо, важче, чім багатьом іншим". 

Ознаки того, що з дитиною щось відбувається та слід задуматися:

• Якщо вона ні з ким не спілкується;
• Якщо на старому місці всі зв’язки розірвані, а на новому їх немає;
• Якщо весь час носить чорну одежу, не дбає про себе;
• Багато часу проводить біля комп’ютера – в альтернативній реальності. Хоча, якщо вона грає на комп’ютері і у неї там є друзі, то це добре;
• Якщо завжди у поганому настрої;
• Вже тривалий час – тижні та навіть місяці – не спілкується з батьками;
• Не може сформувати свої бажання чи відчуття;
• Якщо погіршала у навчанні;
• Не звертає увагу на свою зовнішність, не миється, не чистить зуби, ходить у брудному.

«Якщо ви знаходити такі ознаки – дитину повинно показати фахівцю. Якщо втратили зв’язок з дитиною та взагалі не розумієте, чим вона живе – теж потрібно до фахівця. Коли дитина втратила когось з близьких – маму, батька чи друга, – була свідком прильоту, де загинули люди, то дитина вона отримала травмуючий досвід. Це ознака того, що може бути проблема – краще звернутися до фахівців», – радить Альона Лук'янчук. 

Вона підкреслює, що підліткова депресія – це ще коли дитина погано думає про себе. Постійно себе критикує, говорить, що у неї нічого не вийде, а весь світ – поганий. Вона дійсно може так думати. Це призводить до того, що дитина відчуває, що їй немає місця у цьому світі.

Батькам треба частіше спілкуватися з дітьми пояснювати, що відбувається. Говорити про те, що їм подобається, щоб вони відчували себе у комфорті. Але якщо можливості спілкуватися щодня все ж немає – краще звернутися до фахівців. Як і тоді, коли намагаєтесь спілкуватися з дитиною, а вони зачинена – відповідає: все добре, ОК, відчепись, з тобою не цікаво. Бо це може стати кроком до того, що сумна статистика поповниться.

Ігор ТЕМІН