Днями Київрада знову нагородила званням "Почесний громадянин Києва" кількох визначних містян, Інформатор розібрався з тим, звідки взялася традиція та чому міський голова притримується, радше, тієї моделі, що виникла за часів СРСР
У четвер, 13 червня, депутати Київради присвоїли звання Почесних громадян міста ще п'ятьом киянам за представленням міського голови. Серед них - два діяча культури, двоє освітян та вчений, академік-аграрій. Це вже друге за ліком присвоєння звань цього року, минулого разу Почесними стали колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та письменниця, поетеса Ліна Костенко. Як з'ясував Інформатор, у питанні нагородження високим званням Віталій Кличко йде, радше, у кільватері радянської традиції: раніше, ще до СРСР, звання Почесного громадянина міста давали обраним - і їх можна було буквально перелічити на пальцях.
Цього разу звання Почесних отримали письменниця, поетеса Оксана Забужко, художній керівник опери Національного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка Анатолій Солов'яненко, а також двоє освітян: Олександр Злотник, ректор Київської муніципальної академії музики ім. Р. Глієра, і Микола Левтік, директор Природничо-наукового ліцею №145. Також звання отримав Віктор Вергунов, вчений у галузі сільськогосподарської меліорації, академік Національної академії аграрних наук.
Подібний розподіл при відзначенні, по квотах, на діячів культури, науковців, освітян, а також "героя труда" та військових - був запроваджений у радянські часи. Як розповідає Інформатору відомий краєзнавець, історик Михайло Кальницький, це звання відновили "під Брежнєва", 1982 року.
"Тоді хотіли повісити чергову "цацку" Леоніду Іллічу, під це у травні 1982-го й приурочили запровадження звання "Почесного". Присвоїли спочатку кільком міжнародним діячам на кшталт Індіри Ганді, а згодом, коли запровадили свято Дня Києва, відзначали вже "по квотах" 2-3 особи щорічно", - розповідає нам Михайло Кальницький.
Після розпаду СРСР традиція ненадовго перервалася, а наприкінці 1990-х ідея відновити її знову виринула у Київській адміністрації. Тоді списки нагороджених суттєво почистили, викреслили з них сумнівних радянських діячів (не оминуло це й Брежнєва), змінили й саму відзнаку: замість медалі це вже був нагрудний символ, на кшталт тих, що вручають сьогодні.
Але традиція нагороджувати званням Почесних громадян у Києві значно триваліша. Серед них були діячі ще дореволюційного Києва - губернатор Іван Фундуклей, хірург Володимир Караваєв. Причому відзначала їх саме громада, подання на призначення високого звання робила Київська міська дума. Надто складною була процедура: треба було спочатку узгодити прізвище у Києві, потім відправити його "на узгодження" до Петербурга.
"Почесних громадян Києва можна було перелічити буквально на пальцях, це одиниці. Було чимало й таких діячів, кому звання не узгоджували (на півночі - Ред.), - а якщо не підтримували там, то вони залишалися ні з чим", - веде далі Кальницький.
Почесним званням відзначали у двох випадках, розповідає історик: у разі, якщо з міста переводили чиновника, який був на високій адміністративній посаді у Києві, але дуже чимось запам'ятався містянам. Або якщо люди робили дуже корисні для міста справи. А наймасовішим було присвоєння звання одразу трьом киянам-меценатам у 1890-ті роки.
"Йдеться про трьох відомих київських купців, Миколу Терещенка, Миколу Попова та Михайла Дегтярьова. Вони отримали почесне звання за те, що створили безкоштовну Київську лікарню для чорноробів - бідного робітничого населення міста. Мало того, що збудували для неї корпуси, меценати ще й забезпечили її матеріально: склалися по 25 тисяч рублів і створили банківський фонд, за рахунок відсотків з якого лікарня могла б функціонувати. Київська міська дума вирішила: така вже пожертва точно заслуговує на те, щоб дати звання Почесних громадян", - каже Михайло Кальницький.
Відтак, у відзначенні званням Почесних громадян міста Віталій Кличко керується, радше, радянською моделлю. А кількість таких громадян, нагороджених найвищою відзнакою міста, скоро сягне позначки у сотні осіб - цікаво, що саме стільки за часів російської імперії було "спадкових почесних громадян". Це, пояснює історик, був фактично ще один прошарок населення (такі громадяни були не "громадянами міста", а просто "спадковими почесними"). Їх, каже Кальницький, у самому лише Києві мешкало декілька сотень, а отримати звання можна було й просто після закінчення навчального закладу з відзнакою.
Нагадаємо, що напочатку травня Київрада своїм рішенням нагородила званням "Почесний громадянин Києва" поетесу і письменницю Ліну Костенко та Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача ЗСУ. "За" таке рішення депутати міськради проголосували одностайно. Самі ж обранці звернули увагу на те, що міський голова вручив обом нагрудні знаки Почесних громадян для носіння ще до того, як депутати погодилися з цим офіційно.
Тоді ж процес нагородження наштовхнувся на політичний скандал. Річ у тому, що одночасно з відзначенням Почесних громадян керівництво міськради вирішило додати до порядку денного ще одне єдине питання - про перейменування проспекту Правди на просп. Європейського союзу. Наслідком став зрив засідання - депутати від фракції "Слуга народу" після бурхливого виступу свого лідера, Андрія Вітренка, пішли з засідання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.