Сила традицій: чому відзначення званням Почесних громадян в Кличка ближче до радянської моделі

У четвер, 13 червня, депутати Київради присвоїли звання Почесних громадян міста ще п'ятьом киянам за представленням міського голови. Серед них - два діяча культури, двоє освітян та вчений, академік-аграрій. Це вже друге за ліком присвоєння звань цього року, минулого разу Почесними стали колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та письменниця, поетеса Ліна Костенко. Як з'ясував Інформатор, у питанні нагородження високим званням Віталій Кличко йде, радше, у кільватері радянської традиції: раніше, ще до СРСР, звання Почесного громадянина міста давали обраним - і їх можна було буквально перелічити на пальцях.

"Хотіли повісити чергову "цацку" Брежнєву"

Цього разу звання Почесних отримали письменниця, поетеса Оксана Забужко, художній керівник опери Національного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка Анатолій Солов'яненко, а також двоє освітян: Олександр Злотник, ректор Київської муніципальної академії музики ім. Р. Глієра, і Микола Левтік, директор Природничо-наукового ліцею №145. Також звання отримав Віктор Вергунов, вчений у галузі сільськогосподарської меліорації, академік Національної академії аграрних наук.

Подібний розподіл при відзначенні, по квотах, на діячів культури, науковців, освітян, а також "героя труда" та військових - був запроваджений у радянські часи. Як розповідає Інформатору відомий краєзнавець, історик Михайло Кальницький, це звання відновили "під Брежнєва", 1982 року.

"Тоді хотіли повісити чергову "цацку" Леоніду Іллічу, під це у травні 1982-го й приурочили запровадження звання "Почесного". Присвоїли спочатку кільком міжнародним діячам на кшталт Індіри Ганді, а згодом, коли запровадили свято Дня Києва, відзначали вже "по квотах" 2-3 особи щорічно", - розповідає нам Михайло Кальницький.

Після розпаду СРСР традиція ненадовго перервалася, а наприкінці 1990-х ідея відновити її знову виринула у Київській адміністрації. Тоді списки нагороджених суттєво почистили, викреслили з них сумнівних радянських діячів (не оминуло це й Брежнєва), змінили й саму відзнаку: замість медалі це вже був нагрудний символ, на кшталт тих, що вручають сьогодні.

Історично нагороди давали обраним киянам

Але традиція нагороджувати званням Почесних громадян у Києві значно триваліша. Серед них були діячі ще дореволюційного Києва - губернатор Іван Фундуклей, хірург Володимир Караваєв. Причому відзначала їх саме громада, подання на призначення високого звання робила Київська міська дума. Надто складною була процедура: треба було спочатку узгодити прізвище у Києві, потім відправити його "на узгодження" до Петербурга.

"Почесних громадян Києва можна було перелічити буквально на пальцях, це одиниці. Було чимало й таких діячів, кому звання не узгоджували (на півночі - Ред.), - а якщо не підтримували там, то вони залишалися ні з чим", - веде далі Кальницький.

Почесним званням відзначали у двох випадках, розповідає історик: у разі, якщо з міста переводили чиновника, який був на високій адміністративній посаді у Києві, але дуже чимось запам'ятався містянам. Або якщо люди робили дуже корисні для міста справи. А наймасовішим було присвоєння звання одразу трьом киянам-меценатам у 1890-ті роки.

"Йдеться про трьох відомих київських купців, Миколу Терещенка, Миколу Попова та Михайла Дегтярьова. Вони отримали почесне звання за те, що створили безкоштовну Київську лікарню для чорноробів - бідного робітничого населення міста. Мало того, що збудували для неї корпуси, меценати ще й забезпечили її матеріально: склалися по 25 тисяч рублів і створили банківський фонд, за рахунок відсотків з якого лікарня могла б функціонувати. Київська міська дума вирішила: така вже пожертва точно заслуговує на те, щоб дати звання Почесних громадян", - каже Михайло Кальницький.

Відтак, у відзначенні званням Почесних громадян міста Віталій Кличко керується, радше, радянською моделлю. А кількість таких громадян, нагороджених найвищою відзнакою міста, скоро сягне позначки у сотні осіб - цікаво, що саме стільки за часів російської імперії було "спадкових почесних громадян". Це, пояснює історик, був фактично ще один прошарок населення (такі громадяни були не "громадянами міста", а просто "спадковими почесними"). Їх, каже Кальницький, у самому лише Києві мешкало декілька сотень, а отримати звання можна було й просто після закінчення навчального закладу з відзнакою.

Як відзначення Ліни Костенко та Валерія Залужного наштовхнулося на велику політику

Нагадаємо, що напочатку травня Київрада своїм рішенням нагородила званням "Почесний громадянин Києва" поетесу і письменницю Ліну Костенко та Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача ЗСУ. "За" таке рішення депутати міськради проголосували одностайно. Самі ж обранці звернули увагу на те, що міський голова вручив обом нагрудні знаки Почесних громадян для носіння ще до того, як депутати погодилися з цим офіційно.

Тоді ж процес нагородження наштовхнувся на політичний скандал. Річ у тому, що одночасно з відзначенням Почесних громадян керівництво міськради вирішило додати до порядку денного ще одне єдине питання - про перейменування проспекту Правди на просп.  Європейського союзу. Наслідком став зрив засідання - депутати від фракції "Слуга народу" після бурхливого виступу свого лідера, Андрія Вітренка, пішли з засідання.