Головне - це настрій та віра в себе, все інше можна купити: власниця двох салонів з Бахмуту відновила свою справу в Києві

“Бахмут - моє рідне місто, там була моя домівка. Я підприємиця з 2000-го року, у мене було 2 салони. Один був під моїм керівництво, інший - моєї куми”, розповідає Інесса Мішеніна. У квітні почались обстріли міста, каже жінка, й у двір нашого салону прилетіла ракета, коли він був заповнений людьми. Так виникла необхідність покинути рідну домівку.

“Тоді я вирішила, що не треба ризикувати ні людьми, ні собою та виїжджати з міста. Були й надалі прильоти, але ще було більш-менш спокійно. Згодом почались проблеми з продуктами, черги, люди масово виїжджали з міста”, згадує підприємиця.

Для переїзду родина обрала Київ, тому що Інесса приїжджала на навчання в академію завжди сюди, тут також вчився старший син. Він тимчасово тоді через обстріли виїхав до Львова, але повернувся і разом сім’я стала жити у його орендованій квартирі.

“Уже на 3 день я вийшла працювати у салон на Подолі, бо там навчалась і були мої друзі. Я була підготовленою для роботи майстринею, мене не треба було навчати наново. Працювали зі знайомою дівчиною у салонах на Подолі. Я пропрацювала 8 місяців, але мені було дуже складно, в кінці своєї роботи там я просто приходила додому і плакала. Мені хотілось, щоб приходили люди з Бахмуту і я б їх обслуговувала за зниженою ціною. Вони у скрутному становищі, київські ціни дорогі, тож я дуже хотіла їм усім допомогти. Я підійшла до керівництва, але мені відмовили, сказали, що в них є фіксована вартість послуг, яку вони не змінять. Я вдячна цьому салону, але я прийняла рішення, що потрібно орендувати щось самій”, - ділиться Інесса.

Жінка обійшла салони біля своєї квартири, але коли дізнавались, що вона з Донбасу, не хотіли брати. Знайомі лікарі з Луганської області, сказали: “Ми орендуємо місце на Золотих воротах, зателефонуй нашому керівництву з приводу вільного місця”. Мене дуже привітно зустріли там, каже жінка, дали місце, і ось 5 грудня був рік як я працюю на себе.

“До мене пішли люди з Бахмуту, навіть ті, хто вдома не були моїми клієнтами. Я була рада, що зустрічаю людей зі свого міста і можу їм допомогти. Це велика підтримка одне одного”, розповідає майстриня.

Зараз вже другий рік вона та її родина мешкають у Києві. Інесса постійно навчається, підвищує кваліфікацію, підіймає прайс, але в міру. Для того, щоб розвиватись потрібно гарний продукт купувати, і жінка хоче, щоб її клієнти отримували послуги найвищого рівня. Нещодавно вона пройшла знову навчання, про яке я мріяла та на яке довго збирала гроші.

“Улітку я та моя колишня сусідка по салону, власниця крамниці взуття, вирішили зібрати наших людей з Бахмута. Ми й не сподівались, але прийшло дуже багато людей. Було велике бажання щось робити для наших людей. Хотіли вийти на владу, щоб скоріше була компенсація за зруйноване житло, бо в місті нашому не залишилось нічого, ми втратили сімейні реліквії, домівки, просто все. Тепер там залишився пил. Тож разом із колишньою сусідкою ми створили групу, яка за ніч набрала 16 тисяч підписників. У групу пишуть, які потреби в людей, як доставити гуманітарну допомогу, як оформити заяву на пошкоджене житло або довідку “дітей війни”. Спочатку було приблизно 30 звернень у день, потім 15, зараз також звертаються люди. Я виходжу на депутатів, Олександр Бабенко дуже допомагає мені. Ми намагаємось спілкуватись з нашою місцевою владою, щоб комунікувати з владою столиці. Я вважаю, що це моя заслуга та у воєнний час допомога людям”, каже Інесса.

Жінка розповідає, що у планах в неї розвиватись та навчатись далі, відкрити навчальний осередок на базі салону, крамнику свою з доглядом, який буде доступний усім. Уже знайшла усіх своїх постачальників, які були у вдома за рік роботи в Києві. Коли Інесса виїжджала, то в усіх робітників були ключі від салону, а свої вона залишила напарниці. Уже коли там були вибиті двері, вивезти трохи фарб допомогли перевізники, які ще їздили у Бахмут. Потім чоловік їздив за інструментами, але ніяке обладнання так і не забрали, бо надіялись, що це скоро закінчиться. Кума вивезла свою частину салону, ділиться жінка, і зараз працює в Полтаві.

“Я вже купила собі столик колориста, крісло мені дали в салоні, інше я придбала собі сама. Мої салони були дуже на високому рівні, й навіть у Києві не всюди є така якість. Приміщення, звісно, шкода, а обладнання виходить з ладу, псується, тож все можна наново придбати. Головне - це настрій та віра в себе, все інше можна купити”, додає майстриня.

Аліна Авраімова

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.