Фарс на Титаніку чи свято життя: чи нормально, що кияни пішли на танці замість помиральної ями
Перед українцями постало важливе питання: чи допускає соціальний етикет в країні, змученій війною, подібний "випуск пари", чи спроби критично осмислити ці вибухи радощів є все ж зайвим моралізаторством
На вихідних, 24-25 січня, Києвом прокотився неоголошений флешмоб. Кияни-мешканці ЖК, надихнувшись "п'янкими шашликами" мешканців Троєщини, виходили на мороз, влаштовували гулянки й танці. Гоцали довго й потужно - були навіть епізоди, коли чоловіки знімали верхній одяг і "відтягувалися" навіть без сорочок. Це піднімає перед українцями важливе питання: чи допускає соціальний етикет в країні, змученій війною, подібний "випуск пари", чи спроби критично осмислити ці вибухи радощів є все ж зайвим моралізаторством.
Танці в морозну погоду влаштували мешканці ЖК "Світло парк" і "Комфорт Тауна", а дехто навіть виїхав просто на кригу Київського моря - захопили потужну акустику, і влаштували потужну танцювальну вечірку з хороводами й "гоцалками". У плейлістах - жодних російських пісень: гоцали під Вєрку Сердючку й Тіну Кароль, а дехто віддав перевагу сучасним діджейським сетам.
Втім, чи нормально це у воюючій країні, ба більше - у місті, що замерзає від знеструмлення й розбитої теплогенеруючої інфраструктури, - питання відкрите. Аби дозволити киянам самим дати відповідь на нього, Інформатор зібрав тези "за" та "проти" нормальності такого антистресу.
Чому це не нормально
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає: танці з діджеями й світломузикою виглядають безсоромно й неприйнятно. Передовсім, тому, що вони знецінюють реальні страждання простих людей - стареньких і маленьких киян, проблеми яких, навпаки, потрібно нині "підсвічувати" на усіх міжнародних майданчиках.
"Я не знаю, хто придумав цей "фарс на Титаніку, але виглядає все це максимально крінжово. А самі учасники сприймаються, як не цілком адекватні люди. Це м'яко кажучи", - додає Кущ.
Аналітик пояснює: кожне таке відео відволікає увагу від кризової ситуації, що розгортається нині в українських мегаполісах. І головний меседж, який вони несуть, такий: "раз вони танцюють біля вогнища, в них все не так вже й погано". З цим погоджується й політолог, експерт Українського інституту майбутнього Юрій Романенко.
"Чого ми добиваємось? Потанцювали, і з'явилися трансформатори? Так вони їдуть з Європи. А там функціонер AfD (лівацька партія у Німеччині, що має низку антиукраїнських засад - Ред.) бере ці відоси, йде до свого електорату й каже: "з вашої кишені взяли 10 євро, ваша платіжка зросла на 70 євро, а вони там дискотеки крутять", - пояснює Юрій Романенко у дописі.
Ігри у "фейкову незламність", каже він, не відповідають на елементарне питання - де будуть усі учасники вечірки, якщо світло й тепло не увімкнуться, а через це вийде з ладу каналізація. І більшість киян якраз розуміють ризики - тому "танці навколо вогнища" - справа лише купки містян у закритих ЖК. І тому посил для партнерів України хибний від початку.
"Я от нещодавно бачив, як жінка з двома маленькими дітьми з жахливим кашлем розклала просто в кафе інгалятор. Тому, що їй потрібно дітей рятувати, а не танцювати. От про це потрібно говорити, а не про "танцюючих дикунів", - додає Олексій Кущ.
...і чому це має бути
Контраргумент під дописом Куща приводить депутатка Київради від "Голосу", Зоя Ярош. Вона каже: раз уже нарід "на межі", і потребує таких розваг - то нехай використовує бодай такий спосіб зняти стрес.
"Якщо це допомагає комусь вберегти власну психіку - нехай танцюють де завгодно... і щоб іще комусь передати позитивні емоції. Можна сіяти позитив у стійкості і боротьбі з катастрофою, а можна негатив", - зауважує вона.
Теза пані Ярош проста й зрозуміла: Захід допомагає Україні через те, що вона бореться, а не тому, що "плаче з усіх щілин". Вже одне це, вважає вона, може виправдати такі вечірки. Ще одна теза - приклад можна брати з британців, що танцювали під час війни, коли нацистський німецький режим бомбардував Лондон.
"Є така штука, як "святкування як підтвердження життя", що виникає в таких техногенних кризових ситуаціях та особливо - війнах. Всім війнам це притаманно, бо це запобіжник людської психіки. Частина людей святкують дні народження, весілля, сміються, хотять в ресторани - хоча поруч щодня смерті. Нам самим непогано про цей феномен психіки знати щоб один одного не зжирати", - додає медійниця Галина Ернст.
Зауважимо: тих, хто підтримує танці й святкування з шашликами у дворах, все ж більшість. Вони закликають не засуджувати, не вішати ярлики й точно не приділяти цьому так багато уваги - адже, зрештою, немає нічого поганого в тому, що сусіди вряди-годи виходять на вулицю, знайомляться й проводять час один з одним.
"Що треба робити, так це (відчепитися) від людей, що ось так переживають цю трагедію. (Дістали) своїм дешевим моралізаторством. Ну не копають люди собі могили у дворах, не лізуть у поминаральну яму. Це їх вибір. Відваліть від них!" - резюмує Сергій Маслюченко.
Немає світла - співай: як мешканці Троєщини першими винайшли "вечірку Незламності"
Нагадаємо, ще після першого потужного обстрілу 9 січня Інформатор писав про подібну "вечірку незламності" - тоді мешканці Троєщини зібрали велике "антистресове" застілля: смажили шашлики, спілкувалися й грілися, хто чим годен. У соцмережах інші кияни задають лише одне питання: "чому не запросили на свято?!"
А ще, ми розповідали про дивні взаємини між Віталієм Кличком та Мар'яною Безуглою. Після того, як депутатка написала у соцмережах, що міський голова столиці, нібито, перебуває не в Києві після масштабного збою у опалювальній системі й постачанні електроенергії, той запросив нардепку на чай - обидва зустрілися у КМДА.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
