Чорнобильський заповідник підтвердив присутність шакала звичайного - інвазивного хижака, чужорідного для поліського біоценозу
У Чорнобильській зоні відчуження офіційно підтвердили присутність шакала звичайного - виду, який є чужорідним для поліського біоценозу і здатен порушити весь місцевий харчовий ланцюжок. Тварину виявили не на фотопастці, а фізично - загиблою на дорозі між Чорнобилем і Прип'яттю. Хижак потрапив під колеса автомобіля 2 червня, і саме ця знахідка стала незаперечним доказом його присутності на території заповідника. Для людини шакал небезпечний у разі зараження сказом - тоді тварина повністю втрачає страх і може кинутися навіть на людину.
Про підтвердження присутності шакала звичайного (золотистого) - виду, який останніми десятиліттями активно розширює свій ареал в Україні та Європі, - повідомив Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Ця знахідка стала важливим підтвердженням присутності виду на території заповідника, адже раніше його фіксували лише за допомогою фотопасток, слідів та візуальних спостережень.

Заповідник зазначив, що шакал є новим для Полісся видом великих хижих ссавців з сімейства псових, представником роду вовків. Він схожий на вовка, проте голова не така лобаста, морда вужча і загостреніша, розміри менші. Є падальником, активно адаптується до антропогенного ландшафту - саме завдяки цьому на початку XXI століття й розширив свій ареал.
Як зазначив кандидат біологічних наук, співзасновник Нижньодністровського національного природного парку Микола Роженко:
"Єдина небезпека від шакалів - це коли він буде хворий на сказ. Тоді його поведінка стає неадекватною абсолютно: він кидається на домашніх тварин, може кинутися на людину. От в цей момент він є дуже небезпечним."
У нормальному стані небезпеку для людини шакали не представляють - здорова тварина боїться людей та панічно реагує на зустрічі з ними. Небезпеку можуть становити лише особини, хворі на сказ. Водночас шакали можуть наробити чимало проблем у домашньому господарстві - вони нападають на домашню птицю та навіть тварин.

Головна небезпека цього хижака для заповідника - не безпосередня агресія до людини, а його статус інвазивного виду. Для Полісся шакал не є корінним мешканцем, він не має сформованого місця в харчовому ланцюжку цієї екосистеми і тому здатен дестабілізувати весь місцевий біоценоз. За словами науковців, шакали доводять територію до такого стану, що там не мешкає більшість характерних тварин.
Останніми роками в Україні спостерігається тенденція до зміни ареалу проживання диких тварин. Зокрема, шакали, які раніше були поширені переважно у південних та східних степах, тепер все частіше з'являються у центральних областях та навіть на Прикарпатті. Війна та заборона на полювання спровокували вибухоподібне зростання чисельності хижаків. У разі закріплення шакала в зоні відчуження - де полювання заборонено, а екосистема і без того перебуває під постійним стресом - наслідки для місцевої фауни можуть виявитися вкрай серйозними.
Дослідниця хижих тварин Марина Шквиря зазначає, що у шакала відбувається потужна природна експансія - і вже давно. Польща, Білорусь, країни Балтії, північ України - вже давно не новина. Через глобальне потепління шакали вже зустрічаються на території всієї країни, включно із Закарпаттям.
Поява шакала - не перша несподівана знахідка в зоні відчуження. Раніше науковці зафіксували тут ведмедя, який напав на знаменитого здичавілого бика Рябка, голову якого охороняє все стадо. Ведмідь для поліських лісів - вид рідкісний, і його присутність у зоні свідчить про те, що екосистема заповідника розвивається непередбачувано, акумулюючи нових мешканців з різних кутків континенту. Зона відчуження, де відсутній людський вплив, стала своєрідним магнітом для тварин, які в іншому місці уникають будь-якого контакту з цивілізацією.
Не менш резонансним відкриттям стало виявлення у зоні відчуження жаб із мутацією забарвлення - їхня шкіра стрімко потемніла під впливом радіаційного фону всього за 15-20 поколінь. Цей феномен приголомшив учених швидкістю адаптації: саме зона відчуження перетворилась на мимовільну природну лабораторію, де еволюційні процеси відбуваються з небаченою інтенсивністю. Тепер сюди додається ще й загроза з боку чужорідного хижака, якому немає місця в місцевому харчовому ланцюжку.