На Київщині знайшли екстравагантну мозаїку, де соцреалізм загубив свою методичку
У Трилісах на Київщині знайшли мозаїку з образом Діви Марії поряд з ракетою та Дніпрогесом. Авторство поки не підтверджено
У будинку культури спиртового заводу в селі Трилісси на Київщині виявили незвичайну мозаїку радянської доби. Київщина зберігає чимало артефактів, що в умовах тотального ідеологічного контролю могли б збентежити будь-яку художню комісію. Проте це панно унікальне навіть за мірками радянського монументального мистецтва: у самому центрі композиції, під сонцем, промені якого складаються в гігантський хрест, розміщена фігура, що разюче нагадує канонічний образ Діви Марії з немовлям. Довкола - увесь обов'язковий набір радянського оптимізму: ракета, силует Дніпрогесу та комбайн.
Про знахідку розповіли у соцмережах. Дослідники зазначають, що мозаїка прикрашає будинок культури спиртового заводу в Трилісах і датується орієнтовно 1970-ми роками. Окремо у дописі згадується, що саме цей об'єкт фігурує як одне із замовлень відомої художниці-монументалістки Оксани Грудзинської - авторки варіативних орнаментів для станції метро "Хрещатик" (1960), оформлення фасаду павільйону "Тваринництво" (1954) та вестибюлю Національного музею декоративного мистецтва України (1964). Водночас авторство панно наразі офіційно не підтверджено - дослідник планує особисто відвідати Трилісси та за результатами поїздки опублікує окрему матеріал.
Саме поєднання сакральної та пропагандистської символіки робить це панно рідкісним випадком у радянській монументалістиці. Соцреалізм як художній метод вимагав суворого дотримання ідеологічної доктрини: образи мали прославляти труд, державу та партію, а релігійна символіка у мистецтві офіційно вважалася неприйнятною. Мозаїка в Трилісах, схоже, порушує цей принцип у найпрямолінійніший спосіб.
Центральна фігура панно - жінка з немовлям під сонцем із хрестоподібними променями - характеризується дослідниками як "майже канонічний образ Діви Марії". Навколо неї розгортається типово радянський "парад досягнень": космічна ракета символізує освоєння космосу, Дніпрогес - індустріальну потугу СРСР, а комбайн - успіхи колгоспного виробництва. Таке несподіване сусідство залишає відкритим питання: чи було це свідомим кодом художника, чи ненавмисним результатом творчого пошуку.
Подібна "контрабанда" сакральних образів у радянській монументалістиці не є цілковито унікальним явищем. Митці, що працювали в умовах жорсткої цензури, нерідко вдавалися до прийомів, які дозволяли вписати у зовні прийнятний образотворчий ряд елементи, далекі від ідеологічної "методички". Особливо це стосувалося 1970-х - часу певного послаблення в художньому середовищі порівняно з попередніми десятиліттями.
Відповідне замовлення для Трилісів - поки лише рядок у документах, а не підтверджений твір. Дослідник підкреслює необхідність безпосереднього обстеження об'єкта, перш ніж робити висновки щодо авторства. Подібна методичність є важливою умовою в роботі з монументальним мистецтвом радянської доби, де атрибуція нерідко залишається дискусійним питанням навіть після детального вивчення архівів.
Радянська спадщина Київщини: між збереженням і декомунізацією
Оксана Грудзинська - одна з найвидатніших українських художниць-монументалісток XX століття, твори якої назавжди вписалися в культурний ландшафт Києва. Її варіативні орнаменти на станції метро "Хрещатик" є зразком унікального синтезу народної декоративної традиції та монументальної форми, визнаного пам'яткою архітектури місцевого значення ще з 1986 року. Паралельно у столиці тривають дискусії про долю символів радянської доби: пам'ятник Пушкіну після демонтажу досі не дістався до музею, де мав би зберігатися.
Питання долі монументального мистецтва часів СРСР залишається відкритим у всій Київській агломерації. Мозаїки, рельєфи та панно опинилися між двох вогнів: вони є частиною культурної спадщини, але нерідко несуть ідеологічне навантаження. Київ послідовно проводить декомунізацію топоніміки та символіки, і мозаїчне панно з Трилісів - де сакральний образ сусідить із радянськими символами - може стати особливим предметом для такої дискусії. Те, чи буде воно збережено, задокументовано і досліджено, залежить від уваги громади та фахівців.
ІНФОРМАТОР-КИЇВ НА FACEBOOK
