Кличко призначив стипендію для спортсменів: гросмейстера, що воює, і ще одного з Іспанії
Кличко підписав список 100 видатних спортсменів Києва, яким присуджена стипендія у 2026 році. Хто увійшов і чим відомі лауреати.
Мер Києва Віталій Кличко підписав розпорядження № 161 від 2 квітня 2026 року про присудження щорічної стипендії Київського міського голови видатним спортсменам міста. Документ затверджує щомісячну стипендію для рівно 100 атлетів - максимально допустимої кількості за умовами відзнаки. Серед лауреатів - чемпіони та призери Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, а також чемпіонатів світу та Європи з десятків видів спорту. "Інформатор Київ" розповідає, хто увійшов до переліку та чим відзначились деякі лауреати поза великим спортом.
Повний список стипендіатів 2026 року оприлюднений на офіційному сайті Київської міської держадміністрації. Рішення ухвалено за результатами засідання конкурсної комісії від 24 грудня 2025 року та затверджено мером підписом від 2 квітня. Щомісячна виплата становить чотири прожиткових мінімуми для працездатних осіб - наразі це близько 12-13 тисяч гривень. Стипендія охоплює спортсменів як олімпійських і неолімпійських, так і паралімпійських та дефлімпійських дисциплін.
Дефлімпійські дисципліни — це спортивні змагання найвищого рівня для людей з порушеннями слуху, що проводяться Міжнародним спортивним комітетом глухих (ICSD) під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Вони охоплюють понад 20 літніх (футбол, боротьба, плавання) та зимових видів (лижі, сноуборд), де правила аналогічні олімпійським, але з урахуванням потреби візуального зв'язку.
Серед 100 лауреатів - представники щонайменше 30 видів спорту: шахи, легка атлетика, стрибки у воду, художня та спортивна гімнастика, боротьба, фехтування, теніс, біатлон, шорт-трек, фігурне катання, важка атлетика, академічне веслування, підводний спорт, пауерліфтинг і чимало інших. Кілька позицій у списку займають атлети паралімпійських та дефлімпійських дисциплін - зокрема, плавець Ілля Султанов здобув вісім медалей на одних Дефлімпійських іграх, що зробило його одним із найтитулованіших лауреатів. У списку також присутні чемпіон світу з греко-римської боротьби Єгор Якушенко, чемпіон світу зі стрибків у воду Олексій Середа та шахіст Ігор Коваленко - командний і особистий чемпіон Європи 2025 року.
Серед інших помітних спортивних досягнень списку - перемоги на Всесвітніх іграх (акробати Євфросинія Кривицька й Іван Лабунець), срібло чемпіонату світу з пауерліфтингу та золото чемпіонату Європи у Віктора Лесковця, перше місце чемпіонату світу з панкратіону у Юрія Богородченка та золото Дефлімпіади з пляжного волейболу у Юлії Черненко. Подружня пара важкоатлетів Ірина та Максим Домбровські разом представляли Україну на міжнародних змаганнях, а брати Владислав і Микита Абрамови виступили в одному виді спорту - вільній боротьбі. Стипендія об'єднала атлетів різних поколінь, стилів і дисциплін - від олімпійських дисциплін до хортингу, суто українського бойового мистецтва, заснованого 2009 року.
Вісім лауреатів відзначились особливо яскравими - і не лише спортивними - сторінками у своїх біографіях. Про кожного з них "Інформатор Київ" розповідає окремо.
Руслан Пономарьов: наймолодший чемпіон світу та людина, яка думала про фронт
Шахіст Руслан Пономарьов входить до списку як учасник командного чемпіонату Європи 2025 року, де збірна України здобула золото. Але в широкому публічному просторі він відомий насамперед завдяки надзвичайно яскравій біографії. У 18 років і 3 місяці він став наймолодшим чемпіоном світу в історії ФІДЕ - у 2002 році. Вже наступного року розгорівся гучний скандал: погоджений матч Пономарьов-Каспаров так і не відбувся. Офіційна версія - неприйнятні вимоги з боку молодого чемпіона, однак шахова спільнота досі сперечається, чи не стоїть за цим сама ФІДЕ під тогочасним керівництвом Кірсана Ілюмжинова, яка нібито побоювалась поразки Каспарова від "хлопця з України".
У 2019 році Пономарьов публічно пригрозив залишити Федерацію шахів України через призначення нового тренера без консультацій із гравцями. Того ж року на Кубку світу в Росії РУСАДА більше двох годин тримала його на допінг-контролі замість відпочинку перед наступною партією - гросмейстер публічно назвав це свідомою дискримінацією. У 2024 році в інтерв'ю він зізнався, що обмірковує варіант оформити заповіт, залишити родину в Іспанії і поїхати воювати за Україну. У складі авторського колективу він також видав книгу на підтримку ЗСУ - кошти від продажу пішли на армію.
Ігор Коваленко: чемпіон Європи з шахів - і три роки на передовій
Шахіст Ігор Коваленко - перший номер світового рейтингу ФІДЕ серед українців на початок 2026 року (40-ве місце у світі, 2682 рейтинг Ело) - і одночасно діючий військовослужбовець. У 2013 році він змінив спортивне громадянство та переїхав до Латвії, проте повернувся в Україну ще до повномасштабного вторгнення, а з квітня 2022 року мобілізувався до ЗСУ - у 53-тю окрему механізовану бригаду імені князя Володимира Мономаха, підрозділ радіоелектронної розвідки (позивний "Халев"). Бригада пройшла найскладніші ділянки фронту: Авдіївський напрямок - 13 місяців, Торецьк, Серебрянський ліс.
У рідкісні хвилини затишшя Коваленко підключався до онлайн-турнірів із бліндажа через Starlink - відповідна фотографія свого часу облетіла всі спортивні медіа. За бойові заслуги він нагороджений орденом "За мужність" III ступеня - який особисто вручив президент Зеленський. На командний чемпіонат Європи 2025 року у Батумі Коваленко вийшов прямо зі служби, зіграв 5 перемог у 8 партіях без жодної поразки і став головним творцем золота збірної України - того самого, за яке тепер отримує стипендію Кличка.
Таїсія Онофрійчук: олімпійська дебютантка, яка витримала психологічний шторм
Гімнастка Таїсія Онофрійчук (нар. 2008) стала справжньою "інформаційною бомбою" ще в літо 2024 року. Тренерський штаб ухвалив несподіване рішення: замість чемпіонки Євро Вікторії Онопрієнко, яка мала б захищати здобуту нею олімпійську ліцензію, до Парижа поїхала 16-річна дебютантка Онофрійчук - і це рішення викликало шквал обговорень у всьому гімнастичному світі. Сама спортсменка зазнала серйозного психологічного тиску: у кваліфікації вона не почула сигналу суддів на вихід на килим, тренерка не стримала сліз під час виступу юної підопічної, а в фіналі через падіння обруча дівчина завершила змагання на дев'ятій позиції.
Надалі Онофрійчук підтвердила, що потрапила на Олімпіаду не випадково. На Кубку світу в Болгарії у березні 2026 року вона перемогла в особистому багатоборстві, і на церемонії нагородження росіянка Ільтерякова демонстративно відвернулась від прапору України під час виконання гімну. Федерація гімнастики України кваліфікувала цей жест як пряме порушення правил поведінки та подала відповідний протест. Таїсія Онофрійчук також увійшла до рейтингу "30 до 30" від українського Forbes.
Марта Костюк: принципова позиція, яку підтримали мільйони
Тенісистка Марта Костюк - без перебільшення, одна з найвідоміших і найбільш обговорюваних молодих спортсменок України. Народилась у Києві 28 червня 2002 року; першим тренером був її дядько. Її ім'я стало широко відомим завдяки послідовній відмові від рукостискань із тенісистками з Росії та Білорусі. Найрезонанснішим став епізод на Ролан Гаррос 2023 року: після поразки від Аріни Соболенко 20-річна Костюк відмовилась подати руку, паризька публіка обсвистала її - що одразу ж стало приводом для міжнародної дискусії. Марта відповіла чітко: "Я не ненавиджу Аріну. Я просто не поважаю її позицію".
У травні 2025 року - несподіваний поворот: вперше за весь час Костюк потиснула руку Дарії Касаткіній, яка публічно відмовилась від російського громадянства та відкрито виступила проти війни. Цей жест викликав "істерику" у частини російської аудиторії та депутатів Держдуми. Марта Костюк є засновницею власного благодійного Фонду, який підтримує молодих спортсменів, і має близько 490 тисяч підписників в Instagram. На Australian Open 2026 вона отримала травму щиколотки вже у першому матчі та змушена була знятись із наступних турнірів.
Олег Гандей: шолом із Ліною Костенко та перший чвертьфінал в українській олімпійській історії
Шорт-трекіст Олег Гандей - уродженець Харківщини і один із символів зимової Олімпіади-2026 у Мілані. Ще до початку змагань він опинився в центрі гучного скандалу: Міжнародний союз ковзанярів заборонив йому виступати у власному шоломі, на якому було написано рядок Ліни Костенко: "Там де героїзм, там немає остаточної поразки". ISU кваліфікував цитату як "політичне гасло і пропаганду". Гандей став третім українським атлетом на цій Олімпіаді - після скелетоніста Гераскевича та фристайлістки Коцар - чиє екіпірування заборонили регуляторні органи. Зрештою йому дозволили виступати, але за умови прикриття напису.
Попри всі ці обставини, Гандей показав видатні результати. На дистанції 500 м він вперше в українській олімпійській історії дійшов до чвертьфіналу. На дистанції 1500 м встановив особистий і національний рекорд, потрапивши до "B-фіналу" - найкращий результат для України в цій дисципліні. Під час змагань американський спортсмен врізався в Гандея, і той кульгаючи добрався до фінішу. Попри відсутність медалі, Гандей виконав своє головне завдання: привернув увагу світу до шорт-треку в Україні та показав, що вона може конкурувати на найвищому рівні.
Кирило Марсак: 19-те місце, яке коштує 24-річного рекорду
21-річний фігурист Кирило Марсак - уродженець Херсону - дебютував на Олімпіаді-2026 в умовах, що більше нагадували змагальний триллер, ніж спортивне свято. Ще на відбірковому турнірі у Пекіні у нього вкрали іграшки, які вболівальники кинули на лід після виступу - і хоча він нікого прямо не звинувачував, ситуація привернула широку увагу. В Мілані організатори поставили Марсака в одну розминочну групу з росіянином Петром Гуменником: трибуни, переповнені прихильниками останнього, оплескували та вигукували під час розминки Кирила. Після публічних заяв проти допуску "нейтральних" атлетів із Росії на нього обрушилась лавина образ у соцмережах.
У короткій програмі Марсак посів 11-те місце та встановив особистий рекорд - і при цьому обійшов самого Гуменника, що він назвав "іронічним". У довільній програмі через падіння він фінішував 19-м - але навіть цей результат виявився найкращим для України в чоловічому одиночному катанні за 24 роки. Гуменник у підсумку опинився нижче.
Юлія Левченко: повернення після довгої кризи та урок про ментальне здоров'я
Стрибунка у висоту Юлія Левченко - уродженка Бахмута, міста, яке майже повністю зруйноване Росією. Цей факт надає її образу особливого виміру. Левченко пережила тривалу спортивну кризу - близько п'яти років без міжнародних медалей і провальний фінал Олімпіади в Парижі 2024 року, де вона не подолала жодної початкової висоти. У відкритих інтерв'ю вона відверто говорила про власний психологічний тиск та самостійно нав'язані обмеження. Її слова стали важливим приводом для суспільної дискусії про ментальне здоров'я в спорті. Окремо спалахнула полеміка через форму спортсменок: вболівальники в мережі жваво посперечались щодо трусів-боксерів і топіку, і Левченко спокійно та вичерпно пояснила, чому саме так виглядає форма для стрибунок.
У березні 2026 року відбулось тріумфальне повернення: Юлія Левченко здобула срібну медаль чемпіонату світу у приміщенні в Торуні - перше міжнародне подіумне досягнення за дев'ять років. Поряд із спортом - і особисте: у 2024 році вона вийшла заміж за легкоатлета Юрія Кіщенка та служить у Збройних силах України в звані молодшого лейтенанта.
Юлія Джіма: олімпійська чемпіонка з анульованим "сріблом" позаду
Біатлоністка Юлія Джіма - людина з особливим спортивним родоводом: вона дочка біатлоніста Валентина Джими, учасника Ліллегаммер-1994, і сама олімпійська чемпіонка Сочі-2014 (естафета 4×6 км у складі команди разом із Семеренко, Підгрушною та Сімашкевич). Ці факти вже роблять її постаттю особливою в українському біатлоні. Разом із тим є болюча сторінка: у 2017 році Україна позбулась срібної медалі Сочі-2014 у командній гонці - у двох інших учасниць виявили допінг.
Джіма особисто чиста, але репутаційна тінь тієї справи торкнулась усієї команди. На зимовій Олімпіаді-2026 у Мілані вона виступила у спринті, посівши 24-те місце і пробившись до гонки переслідування - після майже трирічних труднощів із формою, зокрема через травму.
Стипендія та її умови: як це працює
Стипендія Київського міського голови видатним спортсменам заснована у 2023 році й передбачає щомісячні виплати у розмірі чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Кандидатів висувають фізкультурно-спортивні товариства та федерації; фінальне рішення ухвалює конкурсна комісія Департаменту молоді та спорту КМДА. Підстави для присудження - виключно реальні результати на міжнародних змаганнях: Олімпіадах, чемпіонатах і Кубках світу та Європи. Відзнаку можна і втратити: наприкінці 2025 року Кличко позбавив стипендії стрибунку у воду Софію Лискун після того, як та прийняла російське громадянство.
Київська міська влада послідовно підтримує не лише спорт вищих досягнень, а й ширші питання молоді та майбутнього міста. Мер Кличко неодноразово звертав увагу на відтік молодих українців за кордон: за його оцінкою, значна частина вже знайшла роботу, вивчила мову і будує нове життя в Європі. Підтримка видатних спортсменів через стипендіальну програму - один із способів утримати спортивну еліту в Києві та зберегти спортивний потенціал столиці.
ІНФОРМАТОР-КИЇВ НА FACEBOOK
