Видання The New York Times присвятило репортаж 15-річній Марії Польській із Києва, дівчині, яка мріяла про вальс на шкільному святі, але загинула від ракети у травні 2026 року
Одна з наймасованіших ракетних атак Росії на Київ, що сталася у ніч на 14 травня 2026 року, обірвала життя 15-річної Марії Польської - дівчини, яка місяцями репетирувала вальс до випускного балу і мріяла стати хореографом. Кияни несли квіти до зруйнованого будинку на Дарниці вже наступного дня після трагедії - туди, де ще недавно була квартира Маші. Випускний відбувся без неї - у червні, в задушливому від спеки залі, серед батьків і вчителів. Її партнер по танцю Єгор Холодрига вийшов на танцмайданчик сам і підняв праву долоню в порожнечу - туди, де мала бути Маша.
Репортаж про це опублікувало 30 червня видання The New York Times. Автори матеріалу - Сіобан О'Ґрейді та Любов Шолудько - відтворили історію дівчинки з київського ліцею №237, яку війна наздогнала в ніч на 14 травня 2026 року. Маша Польська загинула під час влучання ракети в житловий будинок на Дарниці - в під'їзді, де шукала укриття. Їй було 15 років.
Маша танцювала з п'яти років. Вона займалась джазом у студії неподалік дому, а на шкільних репетиціях вальсу завжди підказувала одноліткам, як рухатись точніше. Саме вона допомогла обрати пісню для вальсу - "Love Story" французької виконавиці Indila. Як найдосвідченішу і найменшу дівчину в групі, її призначили на центральну роль: піднімати і крутити мали саме Машу.
"Я обрав Машу, бо ми обоє дуже добре танцюємо і були б центральною парою в групі", - сказав Єгор Холодрига виданню The New York Times.
Єгор був одним із найближчих друзів Маші. Він любив дражнити її різними прізвиськами - найчастіше називав Машулею. До пари їм підібрались Станіслав Могільніков та Лора Черняєвська - найкраща подруга Маші, з якою вони були нерозлучні з сьомого класу. Дівчата ходили до школи разом, зупинялись купити желейки і мали два улюблені гойдалки на шкільному майданчику - свої особисті місця зустрічі.

Маша організовувала випускний заздалегідь і ретельно. Разом з мамою вона обрала ресторан для святкування після танців і склала меню. Думала над сукнею і зачіскою. Дев'ятий клас мав стати особливим - частина однокласників після нього переходила до профтехучилищ, і для них це був останній шанс зібратись разом. Маша планувала залишитись у ліцеї до одинадцятого класу, але хотіла зробити цей вечір незабутнім для всіх.
Удар Росії по Києву в ніч на 14 травня 2026 року став найпотужнішим за весь час повномасштабного вторгнення. Ракета влучила у житловий будинок поблизу станції метро "Харківська" в Дарницькому районі. У тому під'їзді, що перетворився на руїни, і загинула Маша - разом з іншими мешканцями, які, найімовірніше, не встигли спуститись у бомбосховище.
Росіяни методично атакували енергетичну інфраструктуру столиці всю зиму й весну. Вибухи і сирени стали тлом для шкільних днів Маші та її однокласників. Репетиції вальсу були для них рідкісною можливістю думати про щось інше - про майбутнє, свято, танець. Тепер, у червні, клас вийшов на сцену. Артур і Христина. Роман і Олександра. Станіслав і Лора. Єгор - сам. Музика почалась. Він підняв руку і три хвилини танцював з тінню.

Маша Польська, 15 років, захоплено займалась танцями і мріяла про зіркову роль у груповому вальсі на шкільному випускному. Єгор Холодрига танцював цей вальс із однокласниками - без неї. Наймасованіший удар по Києву за всю війну забрав не лише Машу - він забрав двох десятків киян одночасно. Дев'ятикласники відпрацювали свій вальс сотні разів - і для одного з них ця нитка надії обірвалась назавжди.
Для 15-річної Маші Польської випускний значив усе - адже війна вже забрала так багато і в неї, і в її однокласників. Внаслідок наймасованішого удару Росії по столиці загинули 24 мешканці Києва, серед них - троє неповнолітніх дівчат. Місто оголосило День жалоби, а серед відомих жертв трагедії - школярка з ліцею №237, та сама дівчинка, що мала зайняти центральне місце у вальсі.
Будинок на Дарниці, де жила Маша, прийняв прямий удар у ніч на 14 травня. За словами міського голови Віталія Кличка, у будинку на Дарниці зруйновано 18 квартир, і рятувальники шукали людей під завалами ще кілька годин після атаки. Наступного дня кияни понесли до місця трагедії квіти й іграшкових слоненят - стихійний меморіал виріс біля порожнього місця, де колись стояв під'їзд.