Не час сідати на валізи: ідея всім Києвом перебиратися на зимівлю до села може стати проблемою, а не порятунком
Журналіст Денис Попович розклав по поличках, чому термінове переселення до сільської місцевості на зиму - це не про тихе й тепле життя біля груби, а, швидше, про виживання з ліхтариком і відром
Ідея втекти з Києва на зиму в село багатьом здається практичною й логічною. І це не дивно, адже в інформпросторі ширяться не тільки невтішні прогнози нової “темної зими”, а й апокаліптичні сценарії саме для столиці . І поки кияни розмірковують, що покласти у сільську “тривожну валізу” та підшукують варіанти зимівлі за містом, журналіст Денис Попович пояснює, чому без підготовки це рішення може виявитися гіршим за холодну квартиру в столиці.
На тлі атак на українську енергосистему все частіше лунають поради залишити холодний та знеструмлений Київ на зиму. Військові, експерти, провидиці та сусіди в будинкових чатах - всі раптом стали радниками з виживання і прийшли до висновку, що у селі буде легше. Журналіст і колишній головний редактор видання “Апостроф” Денис Попович вирішив не сперечатися напряму, а просто пояснити, що насправді стоїть за фразою “поїхати зимувати в село”.
Перше, що він радить памʼятати: якщо ви ніколи не жили в селі - вам буде важко. Дуже важко. Тому що міське уявлення про село, де є піч, дрова і бабусина каша на сніданок, сильно відрізняється від реальності.
“Електрику та газ внаслідок обстрілі, відключають й у селі. І ще не факт, що включать за графіком. І, вуаля, перед вами знову, як і у місті, постає питання генератора, зарядної станції чи акумуляторної батареї”, - нагадує Попович.
Тобто проблема не зникає, вона просто переїжджає разом із містянами, які вирішили стати сільськими мешканцями. І якщо у місті ви хоча б зрозуміло, чого очікувати, то в селі доведеться розбиратися з усім одразу. Так, наприклад, важлива історія - це вода.
Якщо в будинку є свердловина з насосом, без електрики вона марна, якщо водогін, він може так само відключитися, як і в Києві. І тоді залишається тільки колодязь, а це - щоденні походи з відрами, по кілька разів на день, за будь-якої погоди. З одного боку, романтично - якщо влітку. Але взимку це холод, лід, важка фізична робота і постійна волога в хаті.
Наступний пункт - тепло. Багато хто сподівається на грубу, яка допоможе й натопити, і нагріти води, аби помитися, й приготувати їжу. Але тут теж чекають нюанси.
“Чи приготовив господар, який вам здав в оренду цю сільську хату, дрова та вугілля? Якщо ні, то готуйте гроші ще й на добру вантажівку дров чи вугілля. Дрова, до речі, потім доведеться рубити чи пиляти. Це фізичне навантаження - дуже корисно. Але пару тижнів буде важко, якщо не було раніше такого досвіду”, - попереджає Попович і нагадує, що грубу треба потрібно перевірити, адже якщо димохід засмічений, замість затишку буде пожежа.
Санвузол - ще одна пастка для нових мешканців села, або, як прямо характеризує це журналіст, “терор для ніжної міської дупи”. Якщо в хаті немає туалету, доведеться ходити у вуличний - тобто, ніч, мороз, ліхтарик, кілька шарів одягу і дерев’яна конструкція, яка іноді буває небезпечно трухлява. Для повної картини “туалетних жахіть” - попередження про відсутність вигрібної ями в багатьох сільських туалетах з усіма санітарно-гігієнічними наслідками.
Нарешті, переїхати та якось влаштуватися - це пів діла, треба ж буде якось працювати, аби заробляти на дрова та вугілля. Але наявність інтернету - теж не факт. Аби працювати віддалено, доведеться перевірити покриття, технічну можливість підключення, мати джерела живлення. А ще запастися терпінням, адже мобільний інтернет у селах часто слабкий, а при знеструмленні - зникає зовсім.
Коментатори під дописом Поповича погоджуються: вижити в селі можна, але треба бути готовим, і не в останню чергу - з боку матеріально-фінансової бази. Ті, хто має подібний досвід, зауважують, що для життя і роботи у селі містянину ще потрібний кабельний інтернет, власне авто, генератор и близько 100 літрів бензину на місяць для нього. При цьому майже всі згодні з тим, що, обираючи між розбитою квартирою чи “повною сракою” в місті та селом, більш привабливим все ж таки виглядає саме село.
Підсумовуючи, Денис Попович наголошує, що, звісно, переїхати можна, але не на початку листопада. І додає: підготуватися у квітні чи влітку це ще мало сенс, а зараз - лише якщо це єдиний варіант. Тому, перед тим, як скористатися порадами щодо порятунку від зими за містом, варто тричі подумати, адже село - не санаторій, а інший тип щоденного виживання. І якщо не бути до нього готовим, воно швидко нагадає, що зима - не час для експериментів.
Екстрені відключення повернулися через російські обстріли країни - енергетики
Нагадаємо, про те, що екстрені відключення повернулися до столиці, Інформатор повідомляв ще у середині жовтня. Для мешканців столиці це означає, що будь-які графіки не діють, світло може зникати без попередження. Час його відновлення також наразі невідомий, втім, аби пришвидшити процес, киян закликають ощадливо використовувати електроенергію, якщо вона, звісно, є.
Вчергове світло у Києві відмикали у понеділок, 20 жовтня, так само, як і в усіх інших областях України. Відключення тривали з 06:00 до 22:00, вони були пов'язані з наслідками російських обстрілів критичної інфраструктури країни. Щоправда, у столиці відмикали лише бізнес - принаймні, такими були задекларовані енергетиками плани.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
