Кличко не раз нам обіцяв, що на місці Київського іподрому може бути лише Київський іподром - інтерв'ю
У інтерв'ю Інформатору Ольга Бондар, заступниця директора з розвитку та організації підприємства КП "Київський іподром", розповіла про те, які коні нині утримуються і змагаються на доріжках, хто з них найшвидший, і коли можливо буде провести реставрацію застарілого приміщення 1970-х років
Дозвілля, про яке більшість киян лише чули, - кінні перегони й змагання рисистих порід, - проводяться на Київському іподромі раз на тиждень. Розвага ця, буквально, ексклюзивна - більшість міст України та Європи не можуть похизуватися наявністю свого іподрому, ще й безпосередньо в межах міста. Інформатор завітав на перегони у Києві, щоб розпитати, які коні є у стайнях сьогодні, на кого з них можна зробити ставку (та й чи це взагалі дозволено), і чи великим є ризик, що Київ втратить статус міста з таким шляхетним видом спорту. Спілкувалися ми з Ольгою Бондар, заступницею директора, - а діалог почали просто біля стаєнь.
В нас зараз 310-330 коней
- Розкажіть, які породи коней є у ваших стайнях?
- Тут знаходяться коні рисистих і верхових порід, в перегонах та змаганнях рисистих порід приймають участь три породи: Український рисак, Орловський рисак і Французький рисак. Що стосується верхових порід, то тут дуже великий спектр, тому що є спортивні, які саме в триборстві змагаються, і навіть коні, які за збірну України виступають.
- А в них є власники, чи вони належать саме іподрому?
- Іподрому коні не належать - ми надаємо послуги з випробування та утримування. Випробування - це для рисистих коней, це тренування нашим персоналом і участь в заїздах, ви знаєте, перегонах та випробуванні на швидкість. У верхових коней є також власники, які їх за власним розсудом використовують.
- Скільки приблизно коней є зараз?
- Тут зараз приблизно 310-330 коней. Чому неточно – бо кожен день відбувається їхній рух: хтось виїжджає в інше місце, ближче до природи, а хтось – тренуватися. Хтось на змагання, і це тимчасовий виїзд-вʼїзд. І також тут базується полк Кінної поліції Києва: тут вони орендують приміщення, тут базуються і тренуються.
- До якого віку змагаються коні, і коли в них "вихід на пенсію"?
- Взагалі, коні змагаються до 14 років. Це вже крайній вік, але хтось, дійсно, закінчує раніше – або здоров’я не дозволяє, або немає великих здібностей. Такі умови, переважно, для рисаків. Для інших видів спорту – по-іншому, наприклад, для виїздки молодий кінь, навпаки, ще не може змагатися. Їх дуже довго готують, це дуже кропітка робота, і вони в віці 6-7 років тільки починають початкові виїзди. У них в 12 років лише починається розквіт кар’єри!
Багато хто з наїзників пішов від нас через малі зарплати
- А хто з коней найталановитіший?
- О, є одна дуже талановита кобилка, кличка – Сяюча! Вона з підприємства "Земля Переяславщини", молоденька, їй три роки, орловської рисистої породи. Вона дуже перспективна, і сподіваємося, що її головні перемоги попереду. А зараз – з дворічного віку вона показує дуже жваві результати, і останні три заїзди були перемоги. І ще є Магія: їй зараз вже шість, вона виграла дуже багато великих призів – тому й досі випробовується. Взагалі ж кобили завершують кар’єру, переважно, у чотирирічному віці – їх хочуть забрати, аби давали діточок. І лише якщо кобила талановита, - то вона ще продовжує, обігрує жеребців у своій віковій категорії. От і Магія – зараз поки ще має сили й натхнення бути видатною спортсменкою, а потім – буде давати дітей.
- Ну, вона просто бездоганно виглядає!
- Так, звісно! І по екстер’єру, і по батькам, по породі, та й по спортивних результатах неперевершена.
- А складно з кіньми працювати? Вони потребують багато уваги?
- З кіньми цілодобово перебувають люди: вдень це повноцінна зміна, всі тут - тренери, наїзники та конярі. Можуть ще бути коневласники, якщо мають бажання та вільний час. Хтось привозить корми, хтось – спілкується з кіньми. А вночі це - чергові, навіть у вівторок, коли в нас вихідний. Бо якщо кінь веде себе нестандартно, копає чи гребеться, мається, - треба зразу реагувати, приймати міри. Робити первинні уколи, або викликати лікарів, щоб не запустити проблему з кишково-шлунковим трактом - адже в коней це дуже чутлива система, і вони завжди повинні бути під наглядом.
У цей момент Магія починає голосно фиркати й бити копитом по загону. Звертаємо на неї увагу – і кобила задоволено гарцює, потупуючи ногою по підлозі.
- Вона б’є по загону копитцем, бо бачить, що до неї проявляють увагу. А вона ж знає: вона тут – зірка, а зірок потрібно чимось пригощати, отак просто стояти не годиться! Тому-то й стукає: я тут, давайте мені щось смачненьке!
- Жокеїв для проведення перегонів кожен власник наймає собі самостійно?
- В нас проводяться біги, або перегони, чи випробування; і тут більш правильний термін – наїзники. Адже жокеї – це все ж ті, хто сидить у сідлі й приймає участь у скачках, тобто, це радше випробування верхових порід – а в нас рисисті. А на іподромі у Києві скачки не проводяться: вони бувають сезонно в Одесі.
Наїзники працюють в штаті КП "Київський іподром", і це надзвичайно рідкісна професія на сьогодні, оскільки немає якихось навчальних закладів, де б готували таких фахівців. А ще, багато хто свого часу пішов працювати в "Епіцентри", чи й на "Нову пошту": тут – не найвищі зарплати, а робота – важка й небезпечна. Окрім того, з початком війни багато хто поїхав за кордон.
Кожен з наїзників працює на своїй стайні (а є стайні з верховими кониками й рисаками); от кожен власників і має обирати стайню, і кому з тренерів він хоче довірити свого коня. Це вже обговорюють саме з наїзниками: чи візьметься, чи цікаво, чи є місця. Тоді коні й приїздять до того фахівця, кому довіряють.
Офіційно тоталізатору немає, але ставки - є
- Як часто у вас проводять заїзди, чи працюєте взимку?
- Кожну неділю з травня по жовтень, з перервою на зиму – але іноді є й зимові заїзди, це залежить від стану ґрунту й погодних умов. Коней підковують для зимових умов спеціальними підковами – в них вкручують ще додаткові шипи, а вони дуже дорогі, десь по євро за штуку. За одну ковку в одну ногу треба зробити 5-6 шипів: виходить 24 євро за раз. "Живуть" вони 3-7 днів, якщо лід – швидко тупляться, тому-то багато хто із власників не хоче взимку кувати своїх коней.
- А якщо не перековувати на зиму?
- Тоді коні будуть, як на ковзанах – гірше, ніж без підков взагалі! А коли коні без підков, вони не можуть повноцінно тренуватися. Тому-то все так залежить від стану ґрунту, погоди. Адже щоб змагатися, потрібно постійно тренуватися. Колись змагання тривали цілий рік – але зараз люди рахують гроші й не готові на такі витрати.
- А чи є ставки на коней під час змагань, чи тоталізатор заборонений?
- Офіційно їх немає. Але бувають якісь дідусі, що проявляють самодіяльність… Ми ж не приходимо й палками їх не ганяємо, ну – зібралися троє й між собою ставки роблять.
- Чи планують добудовувати, або реконструювати будівлю іподрому?
- У 2002-му будівлю головного корпусу іподрому, трибуни, внесли до Переліку щойно виявлених пам’яток історичної спадщини наказом Мінкультури. Тому будівлю можна не реконструювати, а лише реставрувати, там трохи інші вимоги вже до проєкту й самих робіт, це складніше й дорожче. Звісно, будівля вже потребує реставрації. Ще у 2017-му почалися передпроєктні роботи, потім – саме проєктування. З бюджету виділялися кошти, визначали переможця на стадії «П» (проєкт), потім треба було зробити стадію «РД» (робоча документація – Ред.) А там щось пішло не так, і цих коштів іподром не отримав. Точніше, їх спочатку виділили, а тоді – забрали на інший напрямок, документацію не доробили – і реставрації немає.
Та й самі документи вже застарілі: за час, що минув з 2017-18 років, змінилися норми щодо бомбосховища й пандусів для людей з обмеженнями. Потрібно доробляти, хоч і не глобально. Це можливо, лише якщо будуть виділені кошти з бюджету, потім ще сама реставрація триватиме пару років.
Розмови про те, що іподром знесуть, чуємо вже років 20
- Сама будівля дуже стара?
- Зведена у 1966-69 роках. Ви бачите, матеріальна й технічна база досить застаріла, й іподром не може за власні кошти робити все, що необхідно. Ми підпорядковані КМДА, але перебуваємо на повному самофінансуванні.
- Утримання коней не приносить вам великих прибутків?
- Вартість на місяць складає 6-7 тисяч, вона залежить від договорів з коневласниками й ціни на комунальні послуги. І щоб нам вистачало ще на розвиток, потрібно було б цю ціну зробити разів у п’ять дорожче – але якщо ми виставимо такі тарифи, вони будуть не ринковими, й не будуть відповідати нашим умовам. Тоді в нас буде порожньо. Рахуйте самі – в приватних клубах у вартість входить і утримання, й харчування, такий собі «олінклюзів». А в нас харчування є задачею кожного коневласника.
- Ви переглядали ці тарифи?
- На початку року, так. Ми підвищили їх через зростання усіх цін – але коштів все одно не вистачає, щоб перейти саме до «розвитку», або навіть на те, щоб ми могли самостійно оплатити проєктні роботи.
- Чи не станеться так, що Київ втратить статус міста з таким елітним спортом? Забудовники були б щасливі отримати вашу територію…
- …у 37 га, так. Думаю, цього не трапиться. Бо розмови про те, що іподром знесуть і забудують, ми чуємо вже років 15-20. Спершу хвилювалися, потім – звикли. А ще, Віталій Кличко не раз приїздив до нас, і казав: «на місці Київського іподрому може бути лише Київський іподром!» Думаю, цьому можна вірити, і вважаю, що це – дуже резонансно. І навіть якщо комусь захочеться забудувати землю, то громадськість не дасть цього зробити! Інша справа – це стан іподрому. Ми раді, що ми є, що робимо те, що мусимо – і в принципі, що живі. Але, звичайно, хотілося б краще, сучасніше. Цього завжди хочеться.
Питання коневласнику
Пані Наталя, представниця господарства-власника коней з ПП «Земля Переяславщини» (специфіка - розведення сільськогосподарської худоби: корови, свині, й ті-таки коні)
- Чому вирішили тримати коней на Київському іподромі?
- Коні – це ніколи не про заробіток грошей, а, радше, про витрати. Це для душі. Власник коней любить сам їздити на них, а також дивитися на те, як вони змагаються, як перемагають. Щоб красені тренувалися, виступали. Коневласники дуже з цього радіють.
- А скільки вам коштує утримання коня?
- Якщо підрахувати усю затратну частину – на зарплатню, електрику, корми, овес, сіно, випробування на іподромі, - то вийде мінімум 15 тис грн. на місяць. Це економ-варіант, без вітамінів, якісніших кормів, добавок, мазей-ефірів для розтирання, нової збруї (а вона має постійно оновлюватись). Зате якщо у вас є можливість вирощувати корма самотужки – то буде дешевше. Зрозуміло, що через нещодавнє зростання цін на пальне усі перевезення – це тепер болюче питання.
- Війна вплинула на ваше господарство безпосередньо?
- Взимку, в морози, коли посилилися бойові дії й почалися бомбардування, наш директор і власник ПП Олександр Ярема рятував коней із Запорізького кінного заводу. Він вивіз 30 голів молодняку, 2025-го року народження. Це жеребці й кобилки Української та Орловської рисистої породи. Усі вони зараз на пасовищі, ми їм надали наші найліпші умови – сіно, овес. Будемо раді співпраці з іншими коневласниками: може, хтось захоче придбати. Дуже хочемо знайти лошатам добрі руки. Але – лише якщо будуть добрі!
Знайдено місце, де люблять тусуватися дикі коні Пржевальського у Зоні відчудження: це вражає
Нагадаємо, раніше Інформатор розповідав, що у селищі Бортничі, що в Дарницькому районі столиці, функціонує Центр фізичної реабілітації "Крок за кроком". Тут запустили проєкт з іпотерапії, тобто, спілкування з тваринами та їзду верхи - її проводять як для дітей, так і для дорослих, наприклад, ветеранів, хто має певні розлади й потребує особливого підходу. А ще, можна просто сісти в сідло й спробувати себе у ролі вершника-спортсмена.
А ще, ми розповідали про несподіване відкриття американських вчених у Чорнобильській зоні відчудження. Виявилося, що дикі коні Пржевальського, які вільно гуляють відселеними землями, знайшли собі прихисток у покинутих будівлях - особливо на фермах та у сараях. Вони проводять там багато часу, іноді понад 5 годин поспіль, а найактивніше відвідують будівлі влітку.
ІНФОРМАТОР-КИЇВ НА FACEBOOK
