Босоніж по битому склу: київські учні ПТУ відмовилися йти в укриття і заплатили кров'ю
Фіданян розповіла, як учні ПТУ відмовились іти в укриття і після вибуху побігли босоніж по битому склу в Києві.
У 2024 році в Києві стався випадок, який перевернув уявлення про безпеку в навчальних закладах під час повномасштабної війни. Керівник Департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян оприлюднила його на тлі нових тривог - адже гуртожитки столиці вже не раз потрапляли під ворожі удари. Кілька хлопців із гуртожитку закладу професійної освіти відмовились виконати наказ педагога і сховатися під час тривоги - а після вибуху в сусідній будівлі побігли до укриття босоніж по коридору, вкритому шаром битого скла. На фото з місця подій - кров від порізів на їхніх ногах.
Деталі цього випадку Фіданян виклала у своєму дописі у Facebook, продовжуючи публічну дискусію про реалії воєнного часу та перспективи освітніх реформ, зокрема щодо гуртожитків для старшокласників у профільних ліцеях. Ранній ранковий обстріл застав учнів сплячими. Черговий викладач після сигналу повітряної тривоги особисто обійшов усі кімнати, більшість дітей одразу побігла до укриття. Однак в одній із кімнат підлітки проігнорували прохання адміністратора - і навіть грубо вказали педагогові "напрямок руху", відмовившись вставати з ліжок.
Вихователь кілька хвилин намагався вмовити учнів - і лише після тривалих вмовлянь сам побіг до укриття останнім. Незабаром стався "приліт": ворожий снаряд вдарив у сусідню нежитлову будівлю. Там загинула людина. В укритті гуртожитку вже знаходились усі мешканці, крім кількох хлопців із тієї самої кімнати.
"Вони теж прибігли. Прибігли після вибуху. Прибігли після того, як вікна їхньої кімнати, розбившись, завалилися всередину. Хлопці, позлітавши з ліжок, навіть не встигли взутися і, не відчуваючи болю, босоніж мчали стрімголов коридором, що був вкритий шаром битого скла", - пише Олена Фіданян.
Наслідки цього страшного "уроку" виявилися різними, але однаково важкими для всіх. Підлітки отримали глибокі порізи на стопах - шрами, які залишаться з ними на все життя. Педагоги й адміністрація, за словами Фіданян, отримали шрами на душі. Після завершення тривоги весь колектив, перебуваючи в різних частинах міста, тримав зв'язок з учнями, а потім приїхав до закладу - допомагав дітям збирати речі та супроводжував кожного додому, оскільки гуртожиток певний час не міг функціонувати.
Окрім моральної травми, педагогів чекали й юридичні наслідки. Директорка - яка на момент обстрілу о п'ятій ранку ще була вдома - вихователь та вся адміністрація писали стоси пояснювальних записок до численних установ. Їм також довелося проходити "бесіди-допити" з правоохоронцями. Фіданян підкреслює: педагоги несуть юридичну відповідальність за здоров'я і життя підопічних - навіть тоді, коли ті відмовляються слухати і навіть дозволяють собі хамити. Стан вихователя після події вона описує з нескрите болем: розпач, мовчання і руки, що тремтіли від жаху.
Фіданян окремо згадує матерів цих хлопців - вони дізналися про обстріл з новин, і уявити їхній стан у ту мить практично неможливо. Цей випадок вона наводить як незаперечний аргумент у дискусії про освітні реформи в умовах війни: будь-які нові рішення щодо навчальних закладів і гуртожитків мають враховувати жорстку реальність.
"Це реалії воєнного часу, які ми, дорослі, маємо враховувати, впроваджуючи реформи. Бо сьогодні наші помилки, на жаль, можуть коштувати комусь життя", - підсумовує Фіданян.
Безпека дітей у Києві: укриття в школах і культура реагування на тривогу
Питання захисту учнів під час ворожих ударів залишається одним із найгостріших для столичної системи освіти. Влада намагається одночасно відновлювати інфраструктуру та формувати культуру безпечної поведінки серед дітей - так, після гучного скандалу у занедбаній школі №67 на Солом'янці розпочали масштабний ремонт і запланували капітальне облаштування укриття на 2026 рік. Однак навіть найкраще обладнане укриття не рятує, якщо діти відмовляються туди йти. Саме тому постійне відпрацювання дій під час тривоги і формування свідомого ставлення до власної безпеки - не менш важливе завдання, ніж будівельні роботи.
Тим часом Київ живе в умовах постійної загрози: нічні атаки на столицю спричиняють пожежі й руйнування одразу в кількох районах, а кияни знову і знову вимушені рятуватися в укриттях. Ситуація з хлопцями з гуртожитку ПТУ - не унікальна, а закономірний ризик у місті, яке постійно перебуває під обстрілами. Педагоги та фахівці з безпеки одностайні: вміння вчасно зреагувати на сигнал тривоги та беззаперечно виконати вказівки відповідальних дорослих - це навичка, яка буквально рятує життя.
ІНФОРМАТОР-КИЇВ НА FACEBOOK
