Десять тисяч малюків та допомога пораненим. Директор МЦ "Лелека" про 6 років роботи та зміни під час війни

Цими днями пологовому будинку «Лелека» виповнилося 6 років. Тут народжуються люди, які будуть жити в ХХІІ столітті. Саме на їх долю припаде задача зі становлення та розвитку України, як однієї з найсильніших та найавторитетніших країн світу.

Про те, як змінився пологовий будинок за ці роки та як в 2022 році довелося трансформуватися в прифронтовий шпиталь, як акушери-гінекологи надавали допомогу пораненим захисникам України та як загалом війна вплинула на роботу закладу, розказав генеральний директор медичного центру «Лелека» Валерій Зукін.

Цьогоріч «Лелеці» виповнилося 6 років. Скільки «лелечат» за цей час народилося тут?

Пологовий будинок «Лелека» відкрився 25 листопада 2016 року. Я досі пам’ятаю, що до кінця 2016-го у нас було всього двоє пологів. З роками ця цифра зростала. І вже у 2021 році ми вийшли на рівень 2300 пологів у рік.

Загалом, за час роботи у нашому центрі на світ з’явилося понад 10 тисяч діток. Так, нещодавно, а саме 21 листопада, в «Лелеці» народився 10 000–ий малюк – «лелеча» Дмитрик.

Окрім того, за 6 років роботи нам довірили своє здоров’я пацієнти з 32 країн світу.

Ми будували на 2022 рік досить амбітні плани. Проте, на жаль, 24 лютого все різко змінилося, довелося адаптуватися до ситуації, жити за новими правилами та в нових реаліях.

Чому варто обирати «Лелеку»?

Як ми говоримо в одному зі своїх слоганів – «Життя людині дається один раз, і його треба отримати в “Лелеці”».

Адже, безпека, професіоналізм медичного персоналу, транспортна доступність, нове обладнання, чистота і комфорт, сучасні та інноваційні підходи, можливість знеболення, а також прозорість цін – основні пріоритетів нашої щоденної роботи. Навіть зараз, незважаючи на війну, що спричинила багато проблем нашому бізнесу, ми не стоїмо на місці.

«Лелека» – це якість, підтверджена міжнародними стандартами. Наш медичний центр – перший в Україні медичний заклад, акредитований за JCI. Це золотий стандарт якості у сфері охорони здоров’я у світі, що гарантує безпеку пацієнтів на усіх етапах.

В Україні існує практика, коли пацієнти обирають лікаря. Проте, потрібно розуміти, що породіллі допомагає не один акушер-гінеколог, а бригада лікарів, яка включає анестезіолога, неонатолога, акушерок, медсестер тощо. У нас кожна бригада – це професіонали високого класу, які працюють максимально узгоджено, відповідно до протоколів та стандартів, прийнятих у медичному центрі.

Крім того, сьогодні надважливим є сервіс та комфорт. Сучасні жінки в даних питаннях дуже вимогливі. Ми в «Лелеці» кажемо: «якщо все нормально, то наші медичні досягнення пацієнт не відчує». Тобто, все має настільки злагоджено працювати, щоб пацієнт взагалі не задумувався над питанням, яка в нас медицина – його має влаштовувати все.

Тобто, підсумовуючи, можу сказати так: нас треба обирати через високі стандарти медицини і сервісу.

Як вдається підтримувати якість послуг та сервісів на такому високому рівні стільки років поспіль?

Зізнаюся, це досить важко. Особливо, в нинішній ситуації, коли у населення падає рівень заробітку та зменшується платоспроможність. А також за умов неможливості фінансування частини наших послуг за рахунок НСЗУ.

Проте, ми тримаємо високий рівень – це не може бути питанням компромісу. Ми стежимо за новинками на міжнародних ринках. Постійно впроваджуємо нові технології та підходи. Так, ми одні із перших започаткували контроль всього періоду пологів та стану матері і плода. Використовуємо 3 ступені контролю стану плода в пологах, які вважаються найсучаснішими та найточнішими методами у світі. Це – постійне фетальне моніторування, тканинна оксиметрія, а також Lactatе Scout (метод діагностики дистресу плода в пологах). До речі, на даний час ми єдиний медичний центр в країні, який використовує метод Lactatе Scout.

Ба більше, можу навіть сказати, що «Лелека» стала своєрідним законодавцем моди. От, наприклад, при відкритті закладу ми перші на ринку країни ввели систему постійного електронного моніторування пологів.  Наразі цей метод вже активно застосовують кілька столичних пологових.

Звичайно, що впровадження та підтримка всіх інновацій потребує чимало коштів. Тому в нинішній умовах доводиться вирішувати, як за українські гроші досягнути рівня одного з найбільших медичних та дослідних центрів світу Mayo Clinic.

Ви сказали, що «Лелека» вже перетнув позначку 10 тисяч немовлят. Чи можете описати умовно збірний портрет ваших пацієнтів?

За стільки років роботи та спостереження я для себе визначив умовно три категорії пацієнтів. Це досить суб’єктивно, образно кажучи, «середня температура в лікарні».

Отже, перша категорія – це молоді подружні пари в очікуванні першої дитини. Зазвичай, це насторожені люди, які чули-читали в інтернеті багато різних жахів про пологи. Вони хочуть безпеки, якості, комфорту, уваги та дуже лагідного ставлення.

Друга категорія – це ті, хто вже народжував в іншому пологовому будинку і має бажання отримати кращі умови, як медичні, так і сервісні. Особливо це стосується тих, хто мав негативний досвід.

І третя категорія – це відносно невелика, але дуже відповідальна група. Це ті, у кого перші пологи закінчилися якось трагічно, з медичними проблемами. Такі пацієнти приходять до нас не стільки за сервісною частиною, яка за замовчуванням повинна бути належною, вони йдуть за безпекою й професіоналізмом.

Хто на сьогодні ваші основні конкуренти?

Скажу так. Приватні пологові будинки, звісно, – це наші конкуренти. Проте, на відміну від державних закладів, ми з ними в рівних умовах. Тобто, знаходимося та працюємо в однаковому конкурентному середовищі.

А от головний конкурент приватників – це державні пологові будинки, які отримують повне забезпечення від держави, допомогу НСЗУ. Крім того, на жаль, навіть в сучасних реаліях, ніхто не відміняв тіньовий сектор. Тому ми відразу – зі стартової точки – знаходимося з ними в надзвичайно нерівних конкурентних умовах.

Зазвичай, я наводжу такий приклад: в певному місті запускається в роботу дві компанії таксі. Одна їздить на державних авто, які заправляються державним пальним. Всі сервіси та технічні проблеми авто вирішуються також за рахунок держави. Тобто, компанія із повним забезпеченням бізнесу. Інша – приватна компанія, яка будує бізнес самостійно, закуповує авто, обслуговує їх, веде повне забезпечення самостійно. Питання: у кого буде дешевша ціна за поїздку та як можна будувати рівну конкуренцію в таких умовах?

Так, сьогодні держава робить позитивні кроки щодо законодавчих ініціатив. Наприклад, з однієї сторони, нещодавно прийнятий закон про державні фінансові медичні гарантії дозволяє проводити оплату за послуги, надані пацієнтам недержавними медцентрами – це дуже великий прорив. Але з іншого боку, це не поставлено на ринкові механізми. Тобто, вартість послуг порахована не з ринкової точки зору, що не дає можливості додавати вартість за додаткові сервіси, які отримує пацієнтів. Це, в свою чергу, унеможливлює нашу участь в програмі НСЗУ.

Звісно, ми дуже хочемо стати учасниками даної програми. Ба більше, частково спробуємо брати участь в програмі НСЗУ неонатологічної допомоги, де виникає менше ризиків отримати непередбачувані програмою фінансові витрати.

Думаю, поступово ситуація буде покращуватися. Але наразі є так, як є – державні пологові будинки мають значно вагоміші важелі для їх успішної конкуренції з приватним сектором.

«Лелека» на війні

Як на пологовому будинку відобразилися події 2022, зважаючи на те, що заклад під час наступу ворога з північної сторони Києва став єдиним медичним центром, який приймав поранених військових та цивільних. Розкажіть про те, як «Лелека» трансформувався у прифронтовий шпиталь.

Мені на думку спадає фільм ізраїльського режисера Ефраїма Севели «Папуга, що говорить на їдиш». В сюжеті молодий Янкель Лапідус в роки другої світової війни став найманим легіонером, потрапив в полон, пройшов по Сицилії з армією союзників і так далі. Крізь всю історію його супроводжував успіх та слава. В результаті він став справжнім героєм. Проте, відверто кажучи, в той момент він не розумів, що робить.

От точно так можна сказати і про нас на початку повномасштабної війни. Так склалися обставини. Місія будь-якого пологового будинку – допомога в народженні нового життя. Проте, повномасштабна війна, яку росія розв’язала проти України, внесла зміни в роботу й закладів медицини. В перші дні війни ворог напав з північної сторони Київської області. «Лелека» був найближчим медичним закладом до бойових дій, що велися в тому напрямку.

На початку війни ми ще приймали пологи. І, разом з тим, вже 26 лютого до нас почали привозити поранених. Перші пацієнти були цивільні. Артилерійський снаряд потрапив в аптеку неподалік с. Горенка, в результаті чого було поранено кілька людей. Їх привезли до нас, оскільки поблизу не працював жоден медичний заклад – ми єдині проводили прийом. А потім почали масово привозити поранених військових. Тому деякий час ми працювали одночасно, як пологовий будинок та прифронтовий шпиталь. Основні пацієнти потрапляли із села Мощун, де велися запеклі бої. Те, що тут тоді діялося, можна описати одним словом – жах.

Так, за перші два тижні війни в стінах «Лелеки» з’явилося на світ 26 діток, а невідкладну медичну допомогу отримали понад 500 солдатів та цивільних з пораненнями різної ступені важкості.

Відверто кажучи, було страшно. Але цього не можна було показувати. Особливо мені, як керівнику. Я залишався в «Лелеці» з першого дня великої війни і аж до повного визволення Київщини. Я не міг покинути робоче місце, бо бачив очі пацієнтів… Як сказав один із поранених воїнів, «якщо стоїть “Лелека”, то вистоїмо і ми».

В якісь моменти виникало відчуття, що ми залишилися своєрідним острівком мирного життя. Адже стали надійним прихистком від ворожих обстрілів для сотень людей. В укритті закладу знаходилися працівники та їх родичі, співробітники ДСНС, які працювали на тому напрямку, їх сім’ї, містяни, діти з табору неподалік пологового будинку, чиї батьки не мали можливості їх забрати тощо. У нас щодня перебувало понад 200 людей, яким ми забезпечували гарячу їжу та необхідних догляд.

Проте, через те, що заклад допомагав рятувати військових, на початку березня нас почали обстрілювати. Наша будівля та прибудинкова територія зазнали значних пошкоджень. Коли стало надто небезпечно, заклад отримав наказ евакуюватися. Тому вже з 10 березня обслуговування пацієнтів було повністю згорнуто, заклад вимушено призупинив прийом вагітних та породіль, а більшість співробітників евакуювалися в безпечні місця. Надалі – аж до повного припинення бойових дій на Київщині – «Лелека» працював виключно у форматі прифронтового шпиталю для прийому поранених і надання їм первинної допомоги перед переводом в профільні медичні центри.

До речі, вже зараз точно розуміємо і знаємо, що стріляли в «Лелеку» за наведенням. Мені показували скрини із телефонів навідників, які виявилися місцевими жителями. Стріляли в нас саме через те, що ми були центром допомоги. Тобто, якщо б ми зачинилися і не працювали, то, швидше за все, в нашу будівлю ніхто б і не цілився.

Звісно, як тільки стало можливим, команда закладу приступила до ремонтних робіт, щоб розпочати прийом пацієнтів. Загалом, прямі збитки, пов’язані із руйнуванням будівлі та прибудинкової території, складають приблизно $1 млн. Можливо, трохи більше. А збитки через те, що ми не мали можливості повноцінно працювати кілька місяців поспіль, навіть важко підрахувати – їх в рази більше.

Наразі ми не отримали жодної допомоги від держави чи іноземних фондів на відновлення закладу. Все робимо своїми силами, як би важко не було. Тобто, виникає така парадоксальна ситуація: якщо б ми зачинилися і не допомагали, ми б вберегли свій заклад. Але ми не могли зачинитися, ми допомагали рятувати українців, бо це наш обов’язок! І тепер маємо купу проблем, з якими доводиться розбиратися самостійно…

Зважаючи на події в країні, велику кількість людей, які виїхали з Києва, наскільки у вас зменшилася кількість нових пацієнтів?

Давайте говорити не форматом «Лелеки», а розглянемо офіційні дані загалом по Києву. Кількість пологів у столиці зменшилася приблизно вдвічі. Здебільшого це пов’язано із тим, що багато породіль виїхали за кордон та в західні регіони країни.

До речі, у серпні-вересні почалося поступове відновлення, люди поверталися до Києва. Проте, ракетні атаки у жовтні викликали нову хвилю відтоку.

Окрім того, сьогоднішнє погодинне відключення електроенергії  теж не стимулює проживання у Києві. От, наприклад, одна пацієнтка прийшла до мене і говорить: «Я вагітна, маю однорічну дитину. Ми живемо на 23-му поверсі. Скажіть, будь ласка, як в сьогоднішній ситуації мені вижити в столиці?». Звісно, що в таких умовах люди вимушені виїжджати.

Якщо продовжити тему з перебоями електропостачання, то як «Лелека» працює в даних умовах?

Скажу так. Перш за все, потрібно дивитися будівельні норми медичних закладів, які затверджені державою. За будівельними нормами, а ми будували наш центр з нуля, «Лелека», як стаціонарний медичний заклад, повинен мати забезпечення за першою категорією незалежного джерела електропостачання. Ми маємо два незалежних джерела електропостачання. Тобто, якщо в одному джерелі немає живлення, то автоматично підключається інше. В обох випадках працюємо на дизелі. Наші генератори потужні – на 200 кВт. Вони були встановлені відразу.

До речі, за попередніх 5 років наш генератор відпрацював всього 5 годин. Тобто, він використовувався дуже зрідка, але завжди був напоготові. Натомість, цьогоріч, 24 жовтня, коли відбулася масована ракетна атака та значно пошкоджена система енергозабезпечення Києва, у нас був повний блекаут. Ми працювали на дизелі цілий день – з 8:00 до 18:30. У нас були операції, кесарський розтин, працював реанімаційний блок тощо. Тобто, ми функціонували в звичайному режимі.

Звичайно, що такий формат – це додаткові витрати, адже робота світла від генератора затратніша. Проте, це безпека наших пацієнтів. Тому працюємо так, як є.

«Лелека» надає безкоштовні послуги та знижки для військовослужбовців. Розкажіть більш детально – хто може стати учасником цієї програми? 

Так, як би нам важко не було, особливо у фінансовому питанні, ми надаємо безкоштовні послуги та знижки військовим. Загалом на сьогодні за даною програмою надано послуг на суму понад 1 млн. грн.

Програмою можуть скористатися військові та їх родин, а також мешканців Горенки, Бучі, Ірпеня й Мощуна, що внаслідок ворожого вторгнення постраждали та опинилися у важких життєвих обставинах. Кожен випадок розглядається індивідуально.

Що чекає Україну після перемоги у питанні демографії?

Окреслю власні очікування. Якщо минулого року в Україні народилося 277 тис діток, то в 2022 році, зважаючи на ті тенденції, що маємо за 10 місяців, можна очікувати цифру в межах 160-170 тис. новонароджених.

Після перемоги, звісно, ця крива має поповзти вверх. Але довоєнного рівня народжуваності можна очікувати не раніше, ніж за 3-5 років. Залежно від економічно-політичної ситуації та від того, як швидко повернуться в Україну біженці.

Розвиток та плани

«Лелека» під час війни почала розширювати напрямки: відкрито Центр хірургії та дві філії у Львові. Чому саме зараз та які плани на найближчий час?

Про подальший розвиток та перспективи поговоримо після перемоги.

Наразі, звісно, що запуск нового напрямку – це розвиток. Але, водночас, це вимушений крок для того, щоб наш медичний центр мав можливість повноцінно жити та функціонувати. Адже ми реалісти і розуміємо, що кількість пологів буде відчутно меншою. Задіяти наші потужності, як до війни, не вдасться. А простій чи заморозка медичних просторів – це недешево. Тому потрібно було вирішувати, як і чим їх заповнити.

Ідея відкрити хірургію вперше прозвучала у березні, коли ми надавали допомогу пораненим. Одна акушер-гінеколог каже: «а чому ми тут не можемо зробити повноцінну хірургію? Адже ми вже проводимо малі хірургічні операції». Ми все обдумали і запустили ідею в реалізацію. Таким чином, на базі «Лелеки» буквально через кілька місяців почав функціонувати повноцінний центр хірургії. Цей напрямок дуже добре уживається з пологовим відділенням. Взагалі, пологовий будинок повинен бути частиною медичного центру – так працюють медзаклади в усьому світі, крім країн бувшого срср.

В новому форматі ми працюємо з вересня. І вже відчуваємо певні переваги. Адже бувають випадки, коли потрібен хірург і для вагітної, і для породіллі. Коли спеціаліста не потрібно виклика, він поряд і завжди на місці, – це зменшує ризики.

Щодо відкриття у Львові, то рішення було спонтанним. Оскільки російські війська підходили вже занадто близько до Пущі-Водиці, ми вирішили рятувати найцінніше обладнання. Тому перевезли частину техніки у Львів. До Львова також виїхало багато наших пацієнтів та частина персоналу. Тому вирішили відкрити невеличкий цент для жінок та дітей «Лелека-UP». Почали прийом пацієнтів буквально у двох кабінетах. Вже після того, як ми відновили роботу у Пущі-Водиці, вирішили, що «Лелека» має залишитися і у Львові та нести свої високі стандарти якості та безпеки для мешканців Львівщини. Згодом переїхали в більш просторе приміщення та запустили ще одну філію.

Насамкінець, що ви побажаєте українцям? 

Всім українцям бажаю, перш за все, перемоги та віри у перемогу.

Коли ми знаходилися в «Лелеці» у березні, до нас прийшов один військовий і каже: «Ви розумієте, в якому ви становищі? Вас або захоплять, або зруйнують. Тому що російські війська від вас в 5-ти кілометрах». І саме віра в те, що такого не може статися, нас утримувала та мотивувала. Тому ми все-рівно були на місці і допомагали.

Я думаю, коли вся країна буде жити з переконанням, що ми отримаємо перемогу, то наш дух не зламати – ні на фронті, ні в тилу. Саме віра, в кінці кінців, повинна допомогти нам все подолати. Адже будь-яка думка матеріальна. Треба вірити і робити все від кожного залежне, щоб досягнути перемогу. От цієї віри в перемогу я бажаю всім українцям.

Партнерський матеріал